Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Розміщення продуктивних сил - Ерьомін

3. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ

Регіональна економіка - це науковий напрямок, який вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та районів. РПС займається регіональними та міжрегіональними проблемами, а регіональна економіка за об'єкт дослідження має регіон.

Функції регіональної економіки:

- створення різних сервісних виробництв та організацій та виробництв, які випускають продукцію міжгалузевого призначення;

- забезпечення адаптації досягнень НТП до місцевих умов;

- врахування зовнішньоекономічної діяльності.

Господарство регіону є відкритою економічною системою, яка функціонує на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні зв'язки.

Для регіональної економіки характерні:

- комплексність економіко-екологічного та соціального розвитку;

- територіальна єдність процесів виробництва, природокористування та охорони навколишнього середовища;

- відповідальність демографічної ситуації, розміщення виробництва та соціальної інфраструктури;

- поєднання територіального та галузевого управління господарськими об'єктами.

Соціально-економічний потенціал визначає інтегральну характеристику регіону. Економічний потенціал характеризується величиною національного багатства, кінцевого продукту, національного продукту, вартості основних фондів та ін. До складу соціально-економічного потенціалу входять природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний, виробничий, науковий, рекреаційний, інформаційний, соціальний, культурний потенціали.

Для здійснення регіональної політики потрібно провести соціально-економічний аналіз дійсного соц.екон. потенціалу регіону, визначення джерел і масштабів розвитку, оцінки варіантів перспективного соц.екон. розвитку регіону.

Однією з задач регіональної політики є визначення перспектив розвитку регіону, його цільової функції з загальнодержавних позицій з урахуванням цілісності народногосподарського комплексу України.

Складовою частиною регіональної політики є державні регіональні програми, виконання яких забезпечується спеціальними фондами регіонального розвитку та наданням пільг, розподіл фінансових коштів. Основу регіонального господарського механізму становить система регуляторів та стимулів територіальних відношень. Механізм централізованого економічного управління має забезпечити економічними засобами проведення загальнодержавної регіональної політики, зокрема раціональне розміщення підприємств та поліпшення використання територіальних ресурсів.

Без ініціативи регіонів неможливий ефективний розвиток господарства. Регіональна спеціалізація є внутрішньо регіональною, міжрегіональною та міжнародною. Галузі спеціалізації є профільні, які мають значну питому вагу в господарстві регіону та непрофільні, які мають незначну питому вагу.

Основою визначення спеціалізації є ступінь участі регіону у територіальному поділ праці. Територіальний поділ праці є однією з форм суспільного поділу праці, яка нерозривно пов'язана з галузевою її формою. Поділ праці диференціює процес виробництва, визначає спеціалізацію, галузеву структуру.

Для визначення спеціалізації регіонів держави використовують наступну систему показників:

- частка виробництва продукції галузей спеціалізації регіону у виробництві держави;

- коефіцієнт локалізації галузі на території регіону;

- коефіцієнт виробництва продукції на душу населення;

- коефіцієнт товарності.

Ефективність регіональної політики залежить від визначення території регіону, меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Регіон є об'єктом регіональної політики.

Економічне районування країни - це відокремлення, відмежування на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони.

Економічний район - це географічно суцільна територіальна частина народного господарства країни, яка має спеціалізацію і міцні внутрішні економічні зв'язки (П.Алампієв).

Економічний район - це територіально суспільна частина народного господарства країни, яка має спеціалізацію, комплексність, керованість (Е.Алаєв).

Економічний район - це територіальна частина народного господарства країни, якій органічно характерні географічна цілісність та економічна спільність (В.Поповкін).

Об'єктивною основою економічного району є ТВК. Економічні райони поділяються на галузеві та інтегральні.

Галузеві райони - це райони, які зосереджені на території підприємств окремих галузей.

Інтегральні райони - це економічні райони, для яких характерні внутрішні економічні зв'язки, територіальна та адміністративна цілісність.

В території виділяють:

Мікрорайони (група адміністративних районів);

Мезорайони (2-3 області);

Макрорайони (велика частина території, яка може налічувати 10 і більше областей).

РВПС України НАН України запропонувала наступне районування:

Книга: Розміщення продуктивних сил - Ерьомін

ЗМІСТ

1.	Розміщення продуктивних сил - Ерьомін
2.	2.СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ВИЗНАЧЕНЬ
3.	3.ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
4.	ТЕМА 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ ТА ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
5.	2. ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
6.	3. ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
7.	ТЕМА 3. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
8.	2. ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ, ПОРТОВО-ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ, НАУКОВО- ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗОНИ
9.	3. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ
10.	ТЕМА 4. НАУКОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ.
11.	2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
12.	3. РЕГІОНАЛЬНІ СТРУКТУРИ: ВЕРТИКАЛЬНІ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ
13.	4. АГРАРНИЙ СЕКТОР ТА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
14.	5. РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВО - ТЕХНІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
15.	1. Сутність та зміст економіки перехідного періоду.
16.	2. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ
17.	3. УПРАВЛІННЯ ІНФЛЯЦІЄЮ
18.	ТЕМА 5. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
19.	2.ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
20.	3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
21.	ТЕМА 6. НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВІ РЕСУРСИ
22.	2. НАСЕЛЕННЯ МІСТ ТА СІЛ
23.	3. СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА
24.	ТЕМА 7. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА
25.	2. МЕТОДОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
26.	3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
27.	ТЕМА 8. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ
28.	2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАЛУЗЕВОГО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
29.	3. ФОРМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
30.	ТЕМА 9. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС.
31.	2. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
32.	3. НАФТОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
33.	4. ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
34.	5. ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА
35.	ТЕМА 10. МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС
36.	2. ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ
37.	3. КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ
38.	ТЕМА 11. МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС
39.	2. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА МАШИНОБУДУВАННЯ
40.	3. ПРОБЛЕМИ ПЕРСПЕКТИВИ, НЕОБХІДНІСТЬ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ
41.	ТЕМА 12. ХІМІКО-ЛІСОВИЙ КОМПЛЕКС
42.	2. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
43.	3. ЛІСОВА ТА ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
44.	ТЕМА 13. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС
45.	2. ПРОМИСЛОВІСТЬ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
46.	ТЕМА 14. АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС
47.	2. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО
48.	3. ХАРЧОВА ТА ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
49.	ТЕМА 15. КОМПЛЕКС ПО ВИРОБНИЦТВУ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ
50.	2. ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
51.	3. РОЛЬ МАШИНОБУДУВАННЯ У ВИРОБНИЦТВІ ТОВАРІВ ТРИВАЛОГО КОРИСТУВАННЯ
52.	ТЕМА 16. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС ТА ЗВ'ЯЗОК
53.	2. ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА ТА ВИДИ ТРАНСПОРТУ: ЗАЛІЗНИЧНИЙ, МОРСЬКИЙ, РІЧКОВИЙ, АВТОМОБІЛЬНИЙ, ПОВІТРЯНИЙ, ТРУБОПРОВІДНИЙ
54.	3. ВЗАЄМОДІЯ З ТРАНСПОРТНИМИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИМИ СИСТЕМАМИ КРАЇН ЄВРОПИ
55.	ТЕМА 17. ПРОДУКТИВНІ СИЛИ УКРАЇНИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ
56.	2. ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
57.	3. СХІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
58.	4. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
59.	5. ПОЛІСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
60.	6. ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
61.	7. КАРПАТСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
62.	8. ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
63.	ТЕМА 18. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ
64.	2. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
65.	3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
66.	4. ЗОНИ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
67.	ТЕМА 19. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВЯЗКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД
68.	2. СПІЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР ТА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ОБМІНУ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН З КРАЇНАМИ СНД

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate