ГОТУВАННЯ ФРАНКІВ ДО БИТВИ
214
В зворотну путь зібрався Імператор,
Коли з'явився авангард ворожий.
Два вісника від нього відділились,
Ім'ям еміра битись викликають:
«Король пихатий, не втечеш од нас ти!
Емір наш Балігант тут зараз буде,
Арабські вояки не знають страху,
Твою сьогодні ж перевірим мужність!»
Аой!
За бороду Великий Карл схопився,
Згадавши біль утрати і нещастя...
На своє військо глянув гордовито,
Ясним могутнім голосом закликав:
«До зброї, франки! Хутко всі по конях!»
Аой!
215
Великий Карл готується до бою.
Важкий він панцир першим одягає,
Узяв шолом і пристібнув Джойоза,
Меча, який виблискує, мов сонце.
На шию він підвісив щит джиронський,
А в руку взяв надійний спис бландонський
І сів на відданого Тансендюра,
Коня, здобутого ще під Марсоном,
Коли убив з Нарбонни Мальпаліна.
Пускає поводи, коня острожить
І мчить перед рядами тисяч франків.
На поміч Бога зве й Петра із Рима.
Аой!
216
До Карла в полі лицарі зійшлися
Озброєні, їх понад сотні тисяч.
Військовий обладунок око тішить,
Баскі чудові коні, зброя сяє,
А на списах штандарти різнобарвні.
Вистрибують на коней легко й ловко,
А ворог з'явиться - прожогом в битву.
Побачив їх король й замилувався,
Покликав Джозерана із Провансу
І Найма-герцога, Ансельма із Майянса:
«Хто не повірить в силу цього війська?
Безумець той, хто зважиться з ним битись!
Якщо араби не втечуть самі у страсі,
То сплатять дорого за смерть Роланда!»
Промовив Найм: «На все є Божа воля!»
Аой!
217
Покликав Карл Рабеля, Гвінемана
І гучно наказав своїм васалам:
«Заступите Роланда й Олів'єра!
Тримайте Дюрандаля й Оліфанта.
Очолите ви військо в авангарді,
Даю вам вояків п'ятнадцять тисяч,
Бійців найбільш хоробрих і завзятих.
Слідом за вами піде стільки ж війська,
Його очолять Джебоїн з Лораном».
Враз герцог Найм із графом Джозераном
Шикують вояків у дві колони.
Зустрінуть ворогів - почнеться сеча.
Аой!
218
За першими двома полками франків
Сформований був третій, трохи більший.
У нього увійшли баварці мужні,
Всього набралось їх зо двадцять тисяч,
Вони із тих, хто не тікає з бою.
Але нема миліших Карлу в світі,
Ніж франки - царств могутні переможці.
Очолив їх сміливий Одж'єр-Данець,
В бій поведе він лицарів достойних.
Аой!
219
Вже три полки завмерли перед Карлом.
Збирає герцог Найм тепер четвертий,
У ньому всі барони знатні й мужні,
Із Алеманії прийшли до Карла.
їх двадцять тисяч, з обладунком гарним,
Чудові коні, зброя, одяг пишний,
Скоріш загинуть, ніж залишать битву.
їх командир - безстрашний герцог Герман
Із Трації, помре, але не зрадить.
Аой!
220
Граф Джозеран разом із літнім Наймом
Створили вже і п'ятий полк з нормандців.
їх двадцять тисяч, вояків безстрашних;
Баскі в них коні та зразкова зброя,
Нехтують смерть та не тікають з бою.
Не бачив світ таких завзятих в січі.
їх поведе у бій старий і сивий Ричард,
Блискуче б'ється списом він разючим!
Аой!
221
А шостий полк складався із бретонців,
їх вже набралось понад сорок тисяч,
І мчать вони, як лицарі надійні.
Прямі списи, стрічки їх майоріють.
Едон, барон їх, ватажок, покликав
Тедбальта з Реймса, графа Нівелона,
І третього - маркіза ще О дона:
«Я довіряю вам. Ведіть дружини!»
Аой!
222
Тож Імператор шість колон вже має.
Тим часом герцог Найм складає сьому,
В якій барони з Пуату й Оверні.
Підрахували - їх тут сорок тисяч.
В них справні коні та відмінна зброя,
Тримаються окремо у лощинах.
Правицею їх Карл благословляє.
А поведуть полк Джозеран з Годсельмом.
Аой!
223
Невтомний Найм вже восьмий полк формує
З фламандців і баронів знатних Фризи.
Всі вершники, їх також сорок тисяч,
Ніхто ще їм не завдавав поразки.
Король звелів: «Це буде полк резерву!»
їх справжні лицарі очолять, мужні
Барон Рембо й з Галісії Аймон.
Аой!
224
Знов Найму Джозеран допомагає,
Шикують вже загін дев'ятий з-поміж
Сміливців лотаринзьких і бургундських.
Набралось понад п'ятдесят їх тисяч,
На конях, у шоломах та кольчугах,
З товстими та короткими списами.
Нехай тремтять араби войовничі,
Напасти зважаться - собі на горе!
Полк поведе Тьєррі - аргонський герцог.
Аой!
225
Останній полк, десятий, весь із франків.
Тут сотня тисяч кращих ратоборців.
Могутні і статечні, гордовиті.
їх голови і бороди вже сиві,
У панцирах або в подвійних латах,
Мечі у всіх французькі чи іспанські,
Зі знаками щити їх пречудові,
На коней посідали, рвуться в битву,
І «Монжуа!» гримить, Карл спереду, як завжди
Джефрейт д'Анжу тримає орифламу,
Цей стяг Петра святого звавсь «Романа»,
Тепер змінив він назву - «Монжуа!»
Аой!
226
З коня зійшов повільно Імператор
І простягнувся долілиць у трави.
Лице він обернув до сходу сонця,
В молитві просить Бога щиросердно:
«Небесний Отче, захисти нас в день цей,
Як врятував ти з черева Іону,
Коли кит-велетень його поглинув,
Так, як зберіг Ніневії царя ти,
Як врятував від муки Даниїла,
Якого кинули у рів з левами.
Трьох хлопчиків зберіг в огні пічному...
Не залишай нас у скрутну годину!
Благаю, дай мені помститись нині
За смерть небожа, любого Роланда!»
..............................................................
І, помолившись, Карл зітхнув, підвівся,
Тоді перехрестивсь благочестиво
Та сів неспішно на коня баского,
Тримали стремено Найм з Джозераном.
Схопив король свій меч і спис сталевий,
Могутній стан і вигляд войовничий,
Обличчя сяє, впевненості повен,
Учвал пустив коня король відразу,
Ріжки сурмлять попереду і ззаду,
Та Оліфант з-поміж усіх гучніший.
Згадавши про Роланда, франки плачуть.