ДОРУЧЕННЯ РОЛАНДОВІ АР'ЄРГАРДУ
58
Минає ніч, ясна зоря вже сяє.
Мчить гордо перед військом Імператор,
А звуки тисяч сурм дзвінких лунають.
«Сеньйори, - Карл до вояків звернувся, -
Ущелин бачите вузькі проходи?
Хто захистить їх краще в ар'єргарді?»
Промовив Ганелон: «Роланд відважний,
Мій пасерб - найсміливіший з баронів».
Почув слова ці Карл, суворо глянув
І гримнув: «Справжній ви диявол з пекла,
Смертельна лють бушує в вашім серці.
Хто ж попереду піде в авангарді?»
І знову Ганелон: «Та Одж'єр-Данець,
Із цим ніхто не впорається краще!»
59
Почув розмову граф Роланд хоробрий
І мовив, як правдивий воїн-лицар:
«Вітчиме-сіре, дуже вдячний вам я,
Довірили мені весь ар'єргард ви.
І Карл, володар Франції всієї,
Не втратить скакунів, парадних коней
Чи лошаків і прудконогих мулів.
За віслюка чи навіть за шкапину
Мій меч примусить ворога сплатити».
А Ганелон сказав: «То так, я знаю».
Аой!
60
Роланд вже знав, що буде в ар'єргарді.
Він гнівно так звернувся до вітчима:
«Негіднику, падлюко худорідний!
Чи, думаєш, я рукавицю втрачу,
Як упустив свій жезл ти перед Карлом?»
Аой!
61
А Карлові Роланд сказав: «Сеньйоре,
Віддайте лук, що держите в руці ви.
Упевнений, що докорів не буде,
Не осоромлюся, як Ганелон зробив це -
Впустив жезла десницею своєю».
А Імператор голову похнюпив,
Куйовдить бороду і смика вуса,
Не стримавсь, раптом гірко так заплакав.
62
Підвівся тут і Найм, премудрий герцог,
Не бачив двір вірнішого васала.
Він королю сказав: «Ви добре чули,
Що граф Роланд у гніві справедливім.
Йому доручено йти з ар'єргардом,
І кращого не підібрать за нього.
То ж передайте лук йому з рук ваших,
Знайдіть людей йому на допомогу».
Віддав Карл лук, Роланд узяв достойно.
63
Звернувсь до нього славний Імператор:
«Небоже любий, вирішив віддати
Я в ар'єргард наш половину війська.
Тож бережіть, воно і вас врятує».
«Нічого з ним не буде, - граф запевнив, -
Скарає Бог, якщо свій рід знеславлю!
Я збережу хоробре військо франків.
Проходьте межигір'я без боязні,
Бо поки я живий, ваш шлях безпечний».
64
От граф Роланд на скакуна вже скочив,
А поруч з ним друг Олів'єр гарцює,
Також Джерін і граф старий Джер'єр,
Барон Отон і славний Берендж'єр,
Іще Самсон і Ансеїс шляхетний,
Івон, Іворій - короля любимці,
Старий Джерард де Руссільйон, за ними
Гасконський герцог Енджельєр сміливий.
«Клянусь, я з вами!» - закричав Турпін.
«І я!» - втрутився граф Готьє. - Роланд -
Господар мій, і з ним я нерозлучний!»
Весь ар'єргард підібраний був з друзів.
Аой!
МАРШ ВІЙСЬКА КАРЛА ДО ФРАНЦІЇ
65
Покликав граф Роланд Готьє де л'Ума:
«Візьміть ви тисячу з собою франків,
Займіть усі висоти і проходи,
Щоб ні душі король наш не утратив».
Аой!
Готьє сказав: «Зроблю все як годиться!»
Із тисячею лицарів добірних
Зайняв надійно пагорби й тіснини,
І що б не сталося - він не відступить,
А ворог на сімсот мечів натрапить.
Тим часом Альмаріс, владар Бельферни,
Вже готував Готьє жорстоку битву.
.................................................................
Карл увійшов в тіснину Ронсевальську,
Барон Одж'єр був разом з авангардом,
Тож спереду загрози не боялись.
Роланд лишивсь, щоб захищать тил війська,
З ним Олів'єр, і всі дванадцять перів,
І двадцять тисяч юних мужніх франків.
І скоро бій! Хай Бог їм допоможе!
Про це лиш знає Ганелон зрадливий,
Та за мовчання він отримав плату.
66
Високі гори і похмурі доли,
Аиш чорні скелі і жахливі кручі.
А франки вдень ідуть насилу вгору,
На відстані в п'ятнадцять льє їх чути.
Коли Великої Землі дістались,
Гасконь узріли, землі їх сеньйора,
Свої феоди пригадали, житла,
А також милих дочок й жон шляхетних,
То не було такого, хто б не плакав.
Та найскорботніше король сумує -
Зостався небіж у іспанських долах.
І Карл не міг вже стримать сльози туги.
Аой!
67
Дванадцять перів на чужій землі,
А з ними - двадцять тисяч смілих франків,
Вони безстрашні й не бояться смерті.
Король вступає на французьку землю,
Лице ховає під плащем старанно.
Сідло в сідло з ним - герцог Найм премудрий.
«Що засмутило вас?» - питає Карла.
Обурився король: «Питання зайве.
Хіба причин немає сумувати?
Той Ганелон всю Францію погубить.
Вночі пророчий сон мені наснився:
Зламав руками спис мій граф на друзки -
Тож він послав у ар'єргард Роланда.
Мій небіж на чужій землі лишився,
Якщо його я втрачу - хто замінить?»
Аой!