© Езоп
© П.Цімікалі (переказ для дітей), 1956
© В.Забаштанський, А.Чердакля (переклад з новогрецької), 1990
Джерело: Езопові байки (Для молодшого шкільного віку). К.: Веселка, 1990. 256 с.
OCR & Spellcheck: SK 2003
[Ця книга є перекладом з книги грецької письменниці П.Цімікалі - переказів для дітей байок Езопа]
Зміст
ВОВК І КОЗА
Весняного погожого ранку на високій горі над кручею паслася біленька кізка. Навколо буяли соковиті трави, зеленіли дерева, пишнілися кущі. Ласувала кізка смачними паростями й примовляла вдоволено:
- Ме-е-е! Ме-е-е! Як гарно в горах, коли все зеленіє. Яка краса!
Вовк, пробігаючи під горою, почув її голос. Підвів голову, зміряв оком висоту й зітхнув:
- Жаль, не видеруся. Але ж коза може сюди скочити. Це їй за іграшки. А там...
Вовкові очі жадібно заблищали, і він облизав гострі зуби.
- Як би заманити сюди кізку? - пробурмотів собі під ніс. Думав, думав сіроманець, а потім усміхнувся лукаво та й каже:
- Ет, що тут мудрувати? Хіба важко? Хитрість допоможе всюди, отже, без неї не обійдешся.
Прокашлявся вовк, аби пом'якшав голос, і гукнув солоденько:
- День добрий, біленька кізко!
- День добрий,- відмовила та. Нітрохи не злякалася, бо знала: вовкові не видертися до неї.
- А чого це ти пасешся над бескеттям? - удавано здивувався сіроманець.- Що ти там знаходиш? Чи тобі кращого місця немає?
- О, тут такі смачні гілочки
- Та кинь ти їх Ходи сюди, поглянь, що то є справжня паща. Яка тут трава висока, які буйні кущі! їй-право, ти такого харчу зроду-віку не бачила
- Дякую, любий вовче,- чемно відказує кізка, усміхаючись сама до себе,- але мені й тут добре.
- Ого! А який тут виноград! А я й не бачив! - вигукнув вовк.- І коли він устиг викинути такі товсті смачні пагони?
- І на горі є виноград,- сміється кізка, - скільки хочеш!
- Далебі, не такий добрий, як тут,- правив своєї вовк.- Ходи-но сюди, покуштуєш - спасибі мені скажеш.
Кізці урвався терпець; нахилилася вона над кручею й каже насмішкувато:
- Ой вовче, вовче! Здається мені - клопочешся не так за мій живіт, як за свій! Хіба ні?
Побачив вовк, що пошився в дурні, та й прикусив язика. Похнюпився й сердито почвалав геть.
А кізка напаслася й пішла собі відпочивати.
Отож коли шахраї мають справу з розумними людьми, їхні хитрощі не досягають мети.