Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 2.
18.4. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА В ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національним банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання. У цьому разі об’єктом регулювання ви-
401
ступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основни-ми макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної акти-вності. Суб’єктом грошово-кредитної політики є НБУ, який здійснює грошову емісію за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефіна-нсування, норми обов’язкових резервів, операцій на відкритому рин-ку та валютних інтервенцій і впливає на рішення суб’єктів господарю-вання про доцільність інвестування.
Грошово-кредитна політика — це політика держави, спрямована на:
- оздоровлення всієї фінансової та грошової системи;
- зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін;
- cтабілізацію обсягів виробництва;
- підвищення реальних доходів населення;
- скорочення дефіциту державного бюджету;
- упорядкування торгово-платіжного балансу;
- зменшення дотацій населенню та підприємствам;
- створення спеціального стабілізаційного фонду для підтрим-ки дієспроможності гривні.
В перші роки після здобуття незалежності держава за рахунок бюд-жетних коштів підтримувала збиткові підприємства замість проведен-ня політики структурних перетворень та грошової приватизації. Такі заходи підтримки вітчизняного товаровиробника здійснювалися на фоні розвитку інфляційних процесів. Результатом стало виникнення значних обсягів дефіциту державного бюджету, який перекривався за рахунок емісії НБУ, що прискорило інфляцію і призвело до деформа-ції у пропорціях грошової маси. Протягом 1992-2000 pp. відбувалося збільшення грошової маси, і насамперед — за рахунок готівки в обі-гу, наслідком чого стала гіперінфляція у 1993 р.
З плином часу структура грошової маси зазнала значних змін, які вплинули на інвестиційні процеси. Для характеристики грошової ма-си, як правило, використовуються агрегати М1, грошова база Mh (гроші поза банками плюс резерви банків), які визначають інфляційні процеси та інфляційні очікування. До грошового агрегату М2 належать строкові вклади в національній валюті та кошти в іноземній ва-люті. Грошовий агрегат М3 містить ще й кошти за трастовими опера-ціями банків та цінні папери власного боргу банків. Два останні агрегати відповідають функції грошей як засобу нагромадження і ре-гулюють обсяги інвестиційної діяльності. У 1992-2000 pp. в Україні
402
більше як утричі збільшилася частка готівки в агрегаті М2 за рахунок скорочення частки грошей на поточних та строкових депозитах. Ці процеси призвели до зменшення потенційних джерел інвестиційних ресурсів. Порівняно з обсягами ВВП останні постійно і відчутно змен-шувались. Це призвело до відставання темпів зростання кредитної ак-тивності.
Безпосередній вплив на рівень інвестиційної активності справляє ступінь розвитку банківської системи, можливості кредитування та обсяги фінансових ресурсів окремих банків, їх регіональна концент-рація та інші чинники, які залежать від грошово-кредитної політики, що проводиться в країні. Разом з тим, фінансовий потенціал більшос-ті комерційних банків недостатній для інвестиційного забезпечення значних за обсягами проектів та програм.
При мінімальній кількості проектів та максимальній їх вартості, що пояснюється високою вартістю обсягів фінансових ресурсів банку, значно підвищується ризик збанкрутувати внаслідок невдалої реалі-зації проекту.
Фактор високого ризику і низька кредитоспроможність позичальників змушує банки підвищувати процентні ставки, що обмежує попит на кредити.
Останнім часом спостерігається тенденція до зниження ефективнос-ті роботи банків. Таке становище банків пояснюється браком синхро-нізації банківської системи з курсом соціально-економічних змін у дер-жаві, з низькими темпами нарощування обігових коштів, відірваністю від фінансування реального сектору економіки. Така ситуація призве-ла до того, що вільні фінансові ресурси спрямовуються не на розвиток реального сектору економіки, а на більш прибуткові фінансові ринки, тобто посилюється відрив фінансового сектору від реального сектору економіки. Якщо не відбувається передача коштів від фінансового сек-тору до реального і немає надійних стимулів до інвестування, то полі-тика банків як найбільш впливового каналу мобілізації та перерозпо-ділу фінансових ресурсів починає діяти в автономному режимі.
Однією з високоприбуткових і малоризикованих операцій банків була купівля ними ОВДП, оскільки процент за ними високий, а випла-та гарантувалась державою. Отримуючи прибутки, комерційні бан-ки спрямовували кошти на купівлю більших обсягів ОВДП, обмежу-ючи тим самим кредитування економіки, бо ці прибутки не поверталися в економіку. Із зменшенням довіри до ОВДП комерційні банки з власної ініціативи припинили використовувати ці операції.
403
Через спад виробництва, який хоч і уповільнився, але все ще тривав до 1999 p., світову фінансову кризу, падіння курсу національної валю-ти фінансовий стан банківської системи погіршився, зменшивши можливості довгострокового кредитування економіки. Найближчим ча-сом політика держави повинна бути спрямована на збільшення ресурсів фінансової системи і надання їм інвестиційної спрямованос-ті. Держава може також впливати на інвестиційну активність, відшкодовуючи процентні виплати за кредити під інвестиційні проекти у пріоритетних галузях.
Пропозиція грошей у країні залежить від грошової бази, її збільшення впливає на величину доходів, зниження процентної ставки і підвищення курсу акцій та інвестицій. Чим нижчою є норма резерву-вання, тим більше зростають обсяги кредитування і пропозиція грошей.
Інвестиції поєднані з пропозицією грошей і ставкою процента. Вони характеризують попит на позичкові кошти, які можна придбати у населення як депозити або в банках як кредити. Тому важливим ва-желем регулювання кредитного ринку є облікова ставка НБУ, яка ви-значає процентну ставку комерційних банків. Облікова ставка — це рівень процента чи ціна, за якою банк надає кредити комерційним банкам і проводить облік цінних паперів при здійсненні операцій на вторинному ринку.
Облікова ставка — це ціна, за якою гроші емітуються при їх пер-винному створенні НБУ. Цим визначається регулююча функція бан-ку в грошово-кредитній політиці, яка полягає у стримуванні чи при-скоренні процесів створення грошової маси. Рівень облікової ставки безпосередньо впливає на емісійні кошти. Високий рівень облікової ставки гальмує попит комерційних банків і попит на кредити в краї-ні. Зміна облікової ставки НБУ свідчить про зміни грошово-кредитної політики і є головним індикатором для комерційних банків при вста-новленні ставок за кредити та депозити.
Основними методами впливу на економічні процеси за допомогою процентної ставки є грошова емісія та грошова рестрикція.
Грошова емісія — це розширення участі держави на фінансовому ринку через викуп своїх боргових зобов’язань та заохочення банків до нових кредитів за допомогою зниження облікових ставок. Якщо рі-вень інфляції в країні низький, то результатом такої політики є корот-кострокове зниження ринкової процентної ставки, збільшення обся-гів інвестицій та споживчого попиту.
404
Політика грошової емісії є досить обмеженою, ефективною вона є лише за умов, коли рівень обсягів виробництва значно нижчий за можливий. Лише в цьому разі збільшення пропозиції грошей і зниження реальної процентної ставки спричинить зростання інвестицій і майже не вплине на рівень цін. Практика значної грошової емісії застосовувалась в Україні в 1992-1994 pp. У подальшому почали використовувати засоби грошової рестрикції, які проявились у підвищенні облікової ставки відповідно до рівня інфляції, підвищенні норм обов’язкових резервів. Вища за номінальну реальна процент-на ставка є наслідком стабілізаційної політики, яка базується на обмеженні первинних резервів комерційних банків. Висока процентна ставка пожвавлює приплив вкладів у банк без збільшення обсягів кредитних операцій. Прибутки банківського сектору скорочуються за рахунок підвищення дохідності депозитних операцій. Відбувається відтворення доінфляційної структури грошового капіталу в ринковій економіці та її формування в перехідній — саме в цьому закла-дено сутність процентної ставки в механізмі дії політики стримування інфляції.
Для економічного зростання та підвищення інвестиційної активності важливого значення набуває проблема зниження інфляції до певного рівня, а також інші заходи, застосування яких дасть змогу навіть при значному підвищенні цін досягти економічного зростання. Це мо-жливо у разі здійснення політики контрольованої інфляції при одночасній структурній перебудові економіки через реалізацію інновацій-но-інвестиційних проектів.
У формуванні інвестиційної активності важливу роль відіграє структура джерел інвестицій за секторами економіки, яка відображе-на в рахунку капіталу системи національних рахунків, окремі елемен-ти якого змінюються під дією грошово-кредитної політики держави. Джерела інвестицій формуються за рахунок чистих заощаджень та ка-пітальних трансфертів. Частка капітальних трансфертів в Україні не-значна. їх основним компонентом залишились чисті заощадження. Важливим складовим елементом структури інвестиційних джерел можуть стати заощадження населення. Саме на це треба направляти ре-гулюючу роль держави. Залишки у вигляді строкових депозитів ста-новлять інвестиційний потенціал населення. Порівняно з обсягами капіталовкладень цей потенціал скорочувався, але залишався досить вагомим. І якби його вдалося використати, то спад інвестиційної ак-тивності не був би таким катастрофічним.
405
Перелік та вплив засобів державного регулювання на інвестиційну діяльність можна продовжити формуванням лізингових відносин в Україні. Лізинг є формою непрямого державного регулювання. Пере-ваги лізингу: можливість розширення виробництва при обмежених фі-нансових ресурсах, можливість викупу обладнання лізингоутримува-чем при залишковій вартості після закінчення лізингової угоди, зменшення ризиків, пов’язаних з експлуатацією обладнання. Для ста-новлення лізингу треба одночасно проводити стимулюючу бюджет-но-податкову і грошово-кредитну політику. В Україні для становлен-ня лізингу необхідно розробити державну програму розвитку лізингу, яка б визначала правові рамки існування лізингу як різновиду інвес-тиційної діяльності, а також містила комплекс заходів для технічного переозброєння підприємств і нових компаній. У податковому кодексі бажано було б передбачити зменшення ставки прибутку при оподат-куванні лізингових операцій, а також зменшення ПДВ при наданні лізингових послуг. Банкам необхідно рекомендувати зменшення або скасування податку на прибуток при наданні довгострокових кредитів під реалізацію лізингових контрактів. Грошово-кредитну політику дер-жави бажано спрямувати на сприяння розгортанню мережі спеціалізо-ваних банків, компаній фондів, які б займалися лише лізинговими послугами на пільгових умовах оподаткування та одержання державних кредитів. З метою проведення єдиної лізингової політики бажано створити Державний лізинговий комітет (фонд) — самостійний дер-жавний орган виконавчої влади, на який можна покласти розпоряд-чо-координаційні функції.
Проведення грошово-кредитної та валютної політики передбачає визначення та відображення:
- основних напрямів, завдань, пріоритетів грошово-кредитної політики з урахуванням завдань фінансової та економічної стабілі-зації;
- засобів і заходів регулювання грошово-кредитного ринку, що за-стосовуються для реалізації основних напрямів та завдань грошово-кредитної політики;
- характеристики основних показників грошово-кредитної полі-тики (грошової бази, грошової маси, рівня інфляції, рівня моне-тизації економіки, облікової ставки Національного банку Укра-їни та рівня кредитних і депозитних ставок комерційних банків, доступності кредитів, залишку загальної заборгованості за кре-дитами в національній та іноземній валютах);
406
- характеристики кредитної діяльності Національного банку України та комерційних банків (обсяги кредитування за видами кредитів, у тому числі питома вага довгострокових кредитів, обсяги залучених коштів населення до банківської системи, спря-мованість кредитних ресурсів за галузями економіки, джерела збільшення кредитних ресурсів);
- характеристики валютно-курсової політики та основних її показників (динаміки офіційного обмінного курсу гривні, ре-жиму фіксованості обмінного курсу гривні, обсягів зовнішніх запозичень за напрямами фінансування, обсягів вкладів ка-піталу нерезидентів у фінансовий ринок України, обсягів офі-ційних валютних резервів Національного банку України, порядку і обсягів здійснення валютних інтервенцій Національного банку України для підтримки гривні, обсягів виплат з обслуговування зовнішнього боргу, сальдо торговельного ба-лансу);
- заходів щодо реформування та зміцнення банківської системи, підвищення ролі банківської системи у кредитуванні реального сектору економіки, в тому числі за галузями.
Грошово-кредитна та валютна політика розробляється з урахуванням основних засад грошово-кредитної політики Національного банку України на наступний рік.
Основними завданнями грошово-кредитної та валютної політики передбачається:
- стабілізація обмінного курсу;
- підтримка низьких темпів інфляції;
- розвиток банківської системи;
- розвиток валютного ринку;
- ремонетизація економіки насамперед за рахунок строкових депозитів підприємств, організацій та фізичних осіб;
- заохочення комерційних банків до довгострокового кредитування підприємств, організацій та населення;
- розширення безготівкової сфери розрахунків;
- розширення мережі обігу цінних паперів та вдосконалення системи торгівлі ними;
- лібералізація оборотності капіталів та створення передумов для інтеграції України у міжнародні фінансові ринки.
З метою виконання перелічених завдань грошово-кредитної та ва-лютної політики органи державної влади та управління в галузі інсти-
407
туціональної та фіскальної політики мають здійснювати такі основні заходи:
- контроль за розміром дефіциту держбюджету, зменшення його обсягу за рахунок скорочення витратної частини (з одночасним запровадженням касового методу фінансування витрат, тобто здійснення витрат за наявності фактичних грошових надходжень до бюджету), що, у свою чергу, потребує проведення податкової реформи з метою усунення надмірного податкового тиску на вну-трішні суб’єкти економічної діяльності та скорочення частки ВВП, яка розподіляється через бюджет (до 25 –30 %), перегляду номенк-латури та обсягів пільг, які надаються підприємствам, організаці-ям та населенню з метою їх скорочення; скасування індексації ви-трат підприємствам та організаціям, які фінансуються з бюджету або перебувають у державній власності, — це дасть змогу усунути інфляційний тиск на внутрішніх ринках, зменшити інфляцію та вартість кредитів, активізувати інвестиційний процес та підвищи-ти кредитний рейтинг України на міжнародних фінансових ринках і, як підсумок — прискорити реформування економіки та де-що поліпшити стан соціальної сфери за рахунок підвищення реальної заробітної плати;
- послідовне зменшення прибутковості державних цінних паперів (ОВДП) і доведення її до рівня на 2-5% річних більше за рівень інфляції (для облігацій зі строком погашення до 1 року) та на 4-8 % річних більше (для облігацій зі строком погашення понад 1 рік) з одночасною гарантією безумовної і вчасної спла-ти всіх зобов’язань щодо нових емісій державних цінних паперів, що забезпечить їх обіг на вторинному ринку цінних паперів за рахунок збільшення привабливості та ліквідності, розширить можливості реального сектору економіки та сприятиме зменшен-ню кредитування комерційними банками та іншими фінансовими установами кредитних ставок і вартості заборгованостей; реструктуризація ОВДП у напрямку збільшення частки довгострокових облігацій (більше 1 року) дасть змогу зменшити тиск на видаткову частину держбюджету в період тимчасового від-носного скорочення його дохідної частини, викликаного рефор-муванням податкової системи;
- спрощення порядку випуску корпоративних облігацій та усунення обмежень на випуск облігацій акціонерними това-риствами з метою створення умов для оперативного залу-
408
чення капіталу на розвиток підприємств і поповнення їх обігових коштів;
- послідовне здійснення лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що, поряд з іншими позитивними наслідками, сприятиме посиленню авторитету національної валюти та, за певних умов, збільшенню нагромадження валютних резервів. Здійснення цього пакета заходів дасть змогу активізувати зовнішньоекономіч-ну діяльність, сприятиме встановленню оптимальної структури цін на українську продукцію та ефективній підтримці саме тих виробників, які цього потребують.
Заходи грошово-кредитної та валютної політики мають бути спрямовані на:
- посилення контролю за динамікою грошової маси для досягнення її відповідності реальним змінам ВВП, що дасть змогу усунути необгрунтоване зростання грошової маси, яке, без відповідного реального забезпечення, призведе до зростання темпів інфляції або нагромадження інфляційного потенціалу;
- зменшення питомої ваги грошових агрегатів з високою ліквідністю (готівка в обігу (М0), кошти на поточних і розра-хункових рахунках (М1)) у грошовій масі (М3) для оптимі-зації структури грошової маси та підвищення рівня керованості нею;
- встановлення максимально можливого фіксованого орієнтованого режиму обмінного курсу гривні щодо не окремої валюти (долара США), а кошика валют чи колективної валюти;
- запровадження вузького діапазону змін обмінного курсу гривні та подальше посилення активності НБУ на валютному ринку з метою усунення різких коливань курсу та дотримання оголошеного діапазону.
При визначенні ступеня фіксованості обмінного курсу гривні слід знайти компромісне рішення між максимальною стабілізацією гривні (режим фіксованого обмінного курсу) та неможливістю витрачання офіційних валютних резервів Національного банку України (режим гнучкого обмінного курсу) відповідно до конкретних умов розвитку економіки.
Фіксація обмінного курсу сприятиме стабілізації національної грошової одиниці, розвитку грошового, валютного та фондового ринків за рахунок зменшення їх ризикованості та послаблення ажіотажного попиту на іноземну валюту. Проте чим більшим буде ступінь фіксації
409
обмінного курсу, тим більший Україна матиме ризик втрати офіцій-них валютних резервів для його підтримки, особливо за відсутності реального економічного зростання.
Відмова від фіксації обмінного курсу гривні усуне необхідність витрачання валютних резервів для його підтримки. Водночас, за відсут-ності передумов для стабілізації обмінного курсу з боку реального сектору економіки та збільшення ажіотажного попиту на іноземну ва-люту як на актив, відбуватиметься дестабілізація фінансових ринків. Це відбуватиметься через різке збільшення питомої ваги спекулятивних операцій та погіршення загальноекономічної ситуації, втрату ку-півельної спроможності національної валюти та пов’язану з цим втра-ту гривнею таких функцій грошей, як засобу нагромадження та засобу платежу.
Досягнення стабільності номінального обмінного курсу національної валюти України щодо кошика валют провідних економічно роз-винених країн світу (СДР, евро) усуне тимчасові спалахи очікувань зростання інфляції та знецінення гривні, які значною мірою посилю-ють ажіотаж на грошовому і валютному ринках, впливають на підви-щення кредитних ставок та гальмують розвиток реального сектору економіки.
Поступове зменшення облікової ставки НБУ і доведення її рівня, вищого від рівня інфляції у річному обчисленні на 3-4 відсоткові пун-кти, з метою активізації кредитування, в тому числі довгострокового, сприятиме зменшенню відсоткових ставок за кредити, підвищенню рі-вня доступності кредитів, поліпшенню фінансового стану підприємств, пожвавленню виробництва.
Підтримка необхідної ліквідності комерційних банків допоможе за-безпечити їх стабільність, довіру до них з боку вкладників та можли-вість оперативного реагування самих банків на зміни тенденцій і процесів в економіці України.
Розширення мережі застосування розрахунків за допомогою кредитних карток при розрахунках за товари і послуги дасть можливість підвищити ефективність регулювання грошового обігу та використання грошової маси.
Укладання відповідних угод з країнами Східної Європи про прове-дення торгів з гривні в цих країнах та їх валют в Україні для зміцнен-ня позицій гривні в Європі та активнішої участі України у світових інтеграційних процесах, розширення мережі валютних бірж, прове-дення на них операцій з “м’якими” валютами, а також збільшення кі-
410
лькості бірж, що торгують похідними фінансовими інструментами (ф’ючерси, опціони тощо), відкриття нових валютних бірж у західному та східному регіонах України дасть змогу активізувати валютний ринок у цих промислових регіонах і проводити валютні операції су-б’єктами зовнішньоекономічної діяльності за вигіднішим обмінним курсом, вибираючи ту біржу, курс на якій сприятливіший. Викорис-тання для розрахунків з партнерами з країн Східної Європи їхніх наці-ональних валют збільшить обсяги міжнародної торгівлі. Проведення безпосередньої конвертації гривні в “м’які” валюти дасть можливість заощадити кошти, які втрачаються при застосуванні подвійного обмі-ну за посередництва вільноконвертованої валюти. Розширення рин ку торгівлі похідними фінансовими інструментами дасть змогу ефек-тивніше перерозподіляти та використовувати тимчасово вільні кошти.
Виконання зобов’язань перед МВФ та Світовим банком щодо здійснення послідовної політики, спрямованої на зменшення рівня ін-фляції та стабілізацію грошового обігу для оздоровлення національ-ної економіки, окрім загального позитивного впливу на економіку, сприятиме офіційній реструктуризації боргу України перед цими ор-ганізаціями.
За рахунок зміцнення довіри до гривні з боку резидентів та нерезидентів, зменшення дефіциту державного бюджету та утримання інфля-ції на рівні, що не заважає діловій активності, відбудеться збільшення обсягів інвестицій в економіку України, частки довгострокових капі-таловкладень та залучення іноземних кредитів, що має привести до зростання національного виробництва.
Послідовне і неухильне виконання таких заходів сприятиме подоланню кризових явищ під час трансформації економіки України та створенню надійних передумов для стійкого економічного зростання.
Основними заходами щодо розвитку фондового ринку на сучасному етапі можуть бути:
- поліпшення ситуації на ринку облігацій внутрішніх державних позик;
- розвиток інфраструктури фондового ринку України; розвиток ринку корпоративних цінних паперів;
- вдосконалення законодавства з розвитку фондового ринку;
- вдосконалення системи торгівлі цінними паперами;
- ширше запровадження вексельної форми розрахунків між суб’єктами господарської діяльності та банківськими установами;
411
- чітке визначення функцій національної депозитарної систе-ми й контролю за їх виконанням, створення системи моні-торингу фондового ринку України;
- забезпечення постійного інформування населення про стан справ на фондовому ринку через засоби масової інформації;
- вихід України на міжнародні фінансові ринки капіталу. Доцільно вжити термінових адміністративних заходів антикризо-
вого характеру, що стосуються активного залучення фізичних осіб до придбання державних цінних паперів з метою збільшення частки вну-трішніх джерел для фінансування тимчасових та системних бюджет-них дефіцитів.
Участь НБУ на первинному ринку державних цінних паперів повинна обмежуватися сумою визначеного дефіциту державного бюджету, який має фінансуватися за рахунок кредитної емісії. На вторинному ринку державних цінних паперів Національний банк, за відповідних умов, повинен здійснювати операції з метою регулюван-ня грошової маси в обігу та забезпечення реальної вартості цінних па-перів як важливого індикатора економічного розвитку.
Книга: ІНВЕСТОЗНАВСТВО. В. Г. Федоренко. Частина 2.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
