Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Як хочеш іншим відчинити ворота царства небесного, коли для тебе вони зачинені? / Іван Вишенський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.


§ 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ

Професійна правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ містить у собі структурні елементи, властиві всім громадянам (правову психологію, правову ідеологію, правову поведінку), а так само функціонує в єдності і взаємодії з політичним, естетичним, етичним та іншими видами свідомості суспільства. Однак специфіка виконуваних завдань, прав і обов'язків накладає своєрідний відбиток на правосвідомість і правову культуру співробітників органів внутрішніх справ у цілому. Якість і ефективність виконання співробітниками органів внутрішніх справ своєї роботи створює імідж галузевої підсистеми державного управління і впливає на правосвідомість і правову культуру суспільства. У свою чергу, від рівня їх професійної свідомості і професійної культури залежить поведінка населення відповідно до права і забезпечення особистої безпеки кожної людини.

Правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ відображає правову реальність крізь призму належного, з позицій сформованих у суспільстві принципів і норм права. Робиться це в поняттях прав і обов'язків відповідно до посадового становища, їх правосвідомість ціннісна, причому оцінці піддається не стільки саме право, скільки правові вчинки на предмет їх відповідності законослухняності, правомірності.

Особливості правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ формуються в період навчання і становлять різнобічну підготовку. Це:

1)  загальна правова підготовка — одержання фундаментальних правових знань;

2) спеціальна правова підготовка — навчання майбутній професії (оперативно-розшукова підготовка, підготовка слідчого та ін.);

3)  загальна фізична підготовка;

4)  бойова підготовка, в тому числі володіння табельною зброєю;

5) оволодіння засобами зв'язку;

6) уміння керувати транспортними засобами та ін.

Для правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ особливого значення набуває ставлення до злочинності і заходів боротьби з нею. До особливостей їх правосвідомості у цій сфері слід віднести:

1) осуд посягань на охоронювані законом цінності і розуміння об'єктивної необхідності вести з ними боротьбу;

2) суворе і неухильне додержання законності, недопустимість порушення правових норм і принципів;

3)  більш високий рівень оцінки права і забезпечуваного їм правопорядку і законності, ніж у інших законослухняних громадян;

4)  негативну реакцію на злочинність, неприйняття її, переконаність у необхідності активної боротьби з нею;

5)  збіг їх оцінки добра і зла з загальнодержавними правовими цінностями; превалювання інтересів, що ведуть до мети відповідно до чинного законодавства;

6) більш високий рівень вимог до санкцій за правопорушення порівняно з іншими законослухняними громадянами: орієнтація на жорсткість покарання;

7)  більш високу оцінку власної діяльності і діяльності свого відомства, ніж інших;

8)  недооцінку процесуальних гарантій порівняно з іншими, в тому числі матеріальними;

9)  наявність елементів правового нігілізму, що спричиняє обрання варіанта правомірної поведінки не за переконанням, а внаслідок страху покарання, побоювання настання небажаних наслідків та ін.

Як бачимо, правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ притаманні позитивні і негативні тенденції з превалюванням перших.

В узагальненому вигляді належну правосвідомість співробітників органів внутрішніх справ можна зобразити так:

1) переконаний у необхідності забезпечувати права і свободи громадян;

2)  засуджує протиправну поведінку;

3) усвідомлює об'єктивну необхідність вести боротьбу з правопорушеннями і додержуватися правопорядку;

4) переконаний у необхідності додержуватися законності під час виконання службових обов'язків.

Усі ці якості правосвідомості дають можливість співробітникам органів внутрішніх справ правильно орієнтуватися в складній ситуації та оперативно обирати варіант дій.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ припускає глибоке знання системи права і законодавства, переконаність у необхідності їх додержання, уміння користатися всією сукупністю правових засобів під час виконання службових обов'язків у межах компетенції, встановленої законом та іншими правовими актами. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ убачається також у критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Співробітник органу внутрішніх справ — це особа, покликана стати вище своїх звичок, бажань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають найвищі інтереси суспільства. Правопорушники — часто особи сильні, цілеспрямовані, вести двобій з якими не просто. Нерідко робота над розкриттям і розслідуванням злочинів — сутичка між особистостями, характерами.

Людина формується як особистість у процесі соціальної практики. Юридична освіта — перший крок до утвердження себе як особистості в галузі реалізації права, Юридична освіта повинна забезпечити знання і розуміння мови і технічної майстерності, необхідних для практикуючого співробітника органу внутрішніх справ, включаючи розуміння правових і етичних обов'язків, прав і основних свобод людини, визнаних законодавством країни і міжнародним правом.

Слід звернути увагу на систему деонтологічних вимог (грец, деон — належне), які висуваються до випускника — майбутнього співробітника органу внутрішніх справ у галузі культури:

— морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння ними керуватися на практиці);

— політична (знання політичної стратегії та тактики держави, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політичне активним);-  психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагностикою у ході вирішення юридичної справи);

- естетична (виражається в службовому етикеті, мові спілкування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді оформлюваних ним документах та ін.).

Вони доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведінки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обв'язку.

Правова культура співробітників органів внутрішніх справ визначається не тільки науковими знаннями про сутність, характер і взаємодію правових явищ взагалі, механізм правового регулювання, правове полі держави, його окремі напрямки. Вона передбачає й критичне творче осмислення правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

До культури співробітника органу внутрішніх справ належить знання державної мови України, особливостей етичної культури і національних традицій того регіону, де він здійснює професійну діяльність.

Виключне значення має проблема подолання правового нігілізму співробітника органу внутрішніх справ, його некомпетентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку, в результаті чого з'являються незаконні і необгрунтовані рішення.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ повинна бути Вищою за правову культуру інших громадян.


Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
2. ЗМІСТ
3. Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
4. § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
5. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
6. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
7. § 2. Предмет теорії держави і права
8. § 3. Функції теорії держави і права
9. § 4. Метод теорії держави і права
10. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
11. § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
12. Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
13. § 2. Загальні закономірності виникнення держави
14. § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
15. § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
16. Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
17. § 2. Поняття і ознаки держави
18. § 3. Сутність держави
19. § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
20. § 5. Функції держави
21. § 6. Типологія держав
22. § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
23. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
24. § 2. Політична система суспільства І держава
25. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
26. § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
27. § 5. Відносна самостійність держави
28. Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
29. § 2. Класифікація форм державного устрою
30. § 3. Види форм державного (політичного) режиму
31. Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
32. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
33. § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
34. § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
35. § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
36. § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
37. § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
38. § 8. Професійна і державна служба.
39. § 9. Служба в органах внутрішніх справ
40. Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
41. § 2. Глава держави
42. § 3. Вищий виконавчий орган влади
43. § 4. Представницькі органи влади на місцях
44. § 5. Виконавчі органи влади на місцях
45. § 6. Судові органи влади
46. § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
47. § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
48. § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
49. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
50. § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
51. § 3. Особа і держава
52. Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
53. § 2. Функції і принципи демократії
54. § 3. Форми та інститути демократії
55. § 4. Демократія і самоврядування
56. § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
57. § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
58. Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
59. § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
60. § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
61. § 4. Система обов`язків людини і громадянина
62. § 5. Система прав дитини
63. § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
64. § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
65. § 8. Міжнародний захист прав людини
66. § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
67. Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
68. § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
69. § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
70. § 3. Теорія елітарної демократії
71. § 4. Теорія партисипаторної демократії
72. § 5. Теорія корпоративної демократії
73. § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
74. Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
75. § 2. Походження права
76. § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
77. § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
78. § 5. Сучасні концепції праворозуміння
79. § 6. Поняття і ознаки права
80. § 7. Сутність права
81. § 8. Принципи права
82. § 9. Функції права
83. § 10. Цінність права
84. § 11. Співвідношення права і закону
85. § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
86. § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
87. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
88. § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
89. § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
90. § 4. Публічне і приватне право
91. § 5. Галузь права
92. § 6. Інститут і підгалузь права
93. § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
94. § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
95. § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
96. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
97. Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
98. § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
99. § 3. Норми-звичаї і норми права
100. § 4. Корпоративні норми і норми права
101. § 5. Поняття і ознаки норми права
102. § 6. Види норм права
103. § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
104. § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
105. § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
106. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
107. Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
108. § 2. Принципи і функції правотворчості
109. § 3. Стадії правотворчого процесу
110. § 4. Види і форми правотворчості держави
111. § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
112. § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
113. § 7. Юридичні джерела (форми) права
114. Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
115. § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
116. § 3. Види нормативно-правових актів
117. § 4. Поняття і ознаки закону
118. § 5. Законодавчий процес
119. § 6. Види законів
120. § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
121. § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
122. § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
123. § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
124. §11. Відомчий акт
125. § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
126. § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
127. § 14. Міжнародний договір
128. Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
129. § 2. Склад (структура) правовідносин
130. § 3. Передумови виникнення правовідносини
131. § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
132. § 5. Суб`єкти правовідносин
133. § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
134. § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
135. § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
136. § 9. Об`єкти правовідносин
137. § 10. Види правовідносин
138. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
139. §12. Презумпції
140. § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
141. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
142. § 2. Правовий статус народу
143. § 3. Правовий статус держави
144. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
145. § 2. Поняття і ознаки правозастосування
146. § 3. Основні стадії застосування норм права
147. § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
148. § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
149. § 6. Види актів застосування норм права
150. § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
151. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
152. § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
153. § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
154. § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
155. § 5. Акт тлумачення норм права
156. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
157. § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
158. § 3. Склад і види правомірної поведінки
159. § 4. Поняття і ознаки правопорушення
160. § 5. Склад правопорушення
161. § 6. Види правопорушень. Правопорушність
162. § 7. Зловживання правом
163. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
164. § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
165. § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
166. § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
167. § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
168. Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
169. § 2. Принципи законності
170. § 3. Вимоги законності
171. § 4. Гарантії законності
172. § 5. Поняття правопорядку
173. § 6. Функції та принципи правопорядку
174. § 7. Державна дисципліна
175. Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
176. § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
177. § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
178. § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
179. § 5. Правова культура суспільства
180. § 6. Правова культура особи
181. § 7. Професійна правова культура
182. § 8. Структура правової культури суспільства
183. § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
184. Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
185. § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
186. § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
187. § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
188. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
189. § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
190. § 3, Види, способи і типи правового регулювання
191. § 4. Механізм правового регулювання
192. § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
193. § 6. Стадії механізму правового регулювання
194. § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
195. § 8. Юридична техніка
196. Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
197. § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
198. § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
199. § 3. Класифікація правових систем світу
200. § 4. Основні типи і підтипи (груп
201. § 5. Місце правової системи України
202. Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
203. § 2. Формування романо-германського типу правової системи
204. § 3. Система права та її структура
205. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
206. § 5. Делегована правотворчість
207. § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
208. § 7. Правовий звичай
209. § 8. Правова доктрина
210. § 9. Принципи права
211. § 10. Роль судової практики
212. §11. Кодификація
213. Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
214. § 2. Загальне право Англії
215. § 3. Право справедливості
216. § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
217. § 5. Правовий звичай
218. § 6. Правова доктрина
219. § 7. Принципи права
220. § 8. Система англійського права
221. § 9. Норма права
222. §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
223. § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
224. § 12. Делегована правотворчість Англії
225. § 13. Юридична термінологія країн загального права
226. § 14. Судова система Англії
227. Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
228. § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
229. § 3. Судова система США
230. Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
231. § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
232. § 3. Основні риси правової системи Канади
233. § 4. Особливості правової системи Австралії
234. § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
235. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
236. § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
237. § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
238. § 4. Система права. Кодифікація
239. § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
240. Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
241. § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
242. Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
243. § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
244. § 2. Поняття мусульманського права
245. § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
246. § 4. Джерела мусульманського права
247. § 5. Система мусульманського права та її структура
248. § 6. Норма мусульманського права
249. § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
250. § 8. Мусульмансько-правова доктрина
251. § 9. Принципи права
252. § 10. Правовий звичай
253. § 11. Закон. Кодифікація
254. § 12. Особливості судової системи
255. 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
256. § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
257. § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
258. § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
259. § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
260. Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
261. § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
262. § 3. Джерела права
263. § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
264. § 5. Система права. Норма права
265. § 6. Кодифікація
266. 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
267. § 2. Джерела права сучасної Японії
268. § 3. Система права сучасної Японії
269. § 4. Закон. Кодифікація
270. Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
271. § 2. Основні риси звичаєвого права
272. § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
273. § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate