Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Добро торжествує, зло діє. / Андрій Крижанівський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.


§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина

Сучасна типологія прав і свобод, а відтак, і обов'язків, досить різноманітна. Найзагальнішою їх класифікацією є поділ прав на:

негативні

позитивні

Таке розрізнення прав засновано на фіксації в них негативного і позитивного аспектів свободи. У негативному значенні свобода розуміється як відсутність примусу, обмежень відносно до особи, у тому числі й з боку держави; у позитивному — як свобода вибору, утворювана державою, а головне — здатність людини досягти своїх цілей і обов'язок держави надавати громадянину ті чи інші соціальні блага.

Відповідно до таких аспектів свободи негативні права полягають у праві індивіда на захист від якогось втручання, у тому числі й державного, у здійсненні громадянських прав (як члена громадянського суспільства) і політичних прав (як учасника політичного життя). Ці права охороняють особу від небажаних і таких, що порушують ЇЇ свободу, втручань і обмежень. Негативні права — основа індивідуальної свободи. Наприклад, майже eecfb зміст Білля про права 1791 р. (США) спрямовано на огородження особистості від різного роду несправедливих і небажаних наслідків утручання з боку уряду. Термін «не повинен», що стосується уряду, є майже у всіх статтях цього документа. Так, перша стаття (поправка) Білля про права говорить: «Конгрес не повинен видавати закони, що встановлюють будь-яку релігію або забороняють ЇЇ вільне сповідання, що обмежують свободу слова чи преси або право народу мирно збиратися та звертатися до уряду з петиціями про припинення зловживань».

Негативні права вважаються основними, абсолютними. Вони з'явилися історично раніше, ніж інші права, і розвивалися як група прав на незалежність від влади (свобода віри, свобода віросповідання і свобода совісті; право на особисту свободу; право на придбання і недоторканність приватної власності; свобода пересування по території усієї держави; таємниця і недоторканність листування; свобода слова і свобода думки та об'єднань; право на недоторканність житла; свобода вибору професії тощо). Перелічені права називають ще «правами свободи», «правами громадянських свобод» або «громадянськими свободами і правами».

Вони відрізняються від «політичних свобод і прав», під якими розуміється право на участь громадян у владі (активне і пасивне виборче право, право громадян брати участь в управлінні справами держави, право громадянина особисто звертатися до державних органів та органів місцевого самоврядування тощо). Проте й ті, й інші хоча й виникли в ряді країн за різних часів, належать до категорії негативних прав, здійснення яких не залежить від ресурсів держави, рівня соціально-економічного розвитку країни.

На відміну від негативних прав, позитивні права фіксують права індивіда на поліпшення свого становища і підвищення культурного статусу, забезпечувані державою. Це — економічні, соціальні і культурні права як окрема група громадських прав суб'єкта, які характеризують правову державу новітнього періоду її розвитку. До них належать: право на освіту, свобода будь-якої творчої діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право на сприятливе довкілля, право на охорону здоров'я і медичну допомогу, право на гідне життя тощо.

До обов'язків держави входить здійснення постійної створюючої діяльності, спрямованої на забезпечення громадян тими чи іншими благами, створення соціальних програм, що гарантують проголошені соціальні, економічні та культурні права. Реалізувати ці права набагато складніше, ніж права негативні. Безпосередній захист їх правовими засобами не можливий, тому що визначення конкретних соціальних виплат до завдання суду не входить. Здійснення позитивних прав потребує достатніх ресурсів держави, їх конкретне наповнення безпосередньо залежить від національного доходу країни та її політичного режиму. У разі обмеженості ресурсів і антидемократичное^ режиму позитивні права можуть гарантувати громадянам лише «рівність у злиднях», як це мало місце у переважній більшості так званих «соціалістичних» держав за часів тоталітарних режимів.

Деякі буржуазні держави не приєдналися до Міжнародного пакту про соціальні, економічні та культурні права. Вони керувалися переконанням, що зазначені в Пакті права не є суб'єктивними, тому що не можуть бути захищені в суді. Ці міркування не позбавлені сенсу, однак приєднання до Пакту створює зобов'язання для держави вдосконалювати внутрішнє законодавство і прагнути, щоб реально перетворитися на соціальну правову державу.

Основні права і свободи людини і громадянина розрізняють також за сферою їх реалізації в суспільному житті:

особисті (громадянські)

політичні

економічні

соціальні

культурні

екологічні

Усі вони закріплені в розділі II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.

Особисті (громадянські) права — це природні, основоположні, невід'ємні права людини, які мають здебільшого характер негативного права. Вони походять від природного права на життя і свободу, яке від народження має кожна людина, і покликані гарантувати індивідуальну автономію і свободу, захищати особу від сваволі з боку держави та інших людей. Ці права дозволяють людині бути самою собою у відносинах з іншими людьми і державою.

До громадянських (особистих) прав зазвичай відносять можливості людини, необхідні для забезпечення її фізичної і морально-психологічної (духовної) індивідуальності. Відповідно до цього громадянські (особисті) права поділяють на фізичні і духовні. Фізичні права: на життя, особисту недоторканність, свободу пересувань, вибір місця проживання, безпечне довкілля, житло тощо. Духовні права: на ім'я, честь і гідність, на справедливий, незалежний і публічний суд (у Конституції України 1996 р. — це статті 27, 28, 29 та ін.).

У конституціях багатьох держав особисті (громадянські) права поєднують в одну групу з політичними правами. Підставою для цього служить переважно негативний характер обох, а також спрямованість обох видів цих прав на забезпечення свободи особи в її індивідуальних і суспільних проявах.

Політичні права — можливості (свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також громадських організацій політичної спрямованості. Це -- право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські об'єднання і брати участь у їх діяльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, свобода слова, думок, у тому числі свобода преси, радіо, телебачення та ін. (у Конституції України 1996 р. — статті 38, 39, 40 та ін.).

Економічні права — можливості (свободи) людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками господарської діяльності: власністю і працею, проявляти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ.

Аж до середини XX ст. найважливіші з цих прав — право на приватну власність, підприємницьку діяльність і вільне розпорядження робочою силою — зазвичай розглядали як фундаментальні, основоположні права особи та поєднували їх з правами особистими (громадянськими). У сучасних конституціях та інших нормативно-правових актах ці права частіше називають економічними і виділяють у відносно самостійну групу, яка є одного порядку з правами громадянськими (особистими), політичними.

Особливе місце серед економічних прав посідає право на приватну власність. У країнах Заходу, та й в Україні до жовтня 1917 р. (у конституційних документах гетьмана Павла Скоропадського — у 1918 p.), це право розглядалося як одне з найперших, основоположних прав людини, без якого неможливі громадянське суспільство та індивідуальна свобода. У соціалістичних державах із тоталітарним режимом це право взагалі відкидалося як свідчення класове обмеженого буржуазного підходу до прав людини.

Досвід тривалого існування усіх без винятку країн комуністичної орієнтації показав, що заборона приватної власності є протиприродною і, у кінцевому рахунку, підриває мотивацію сумлінної, ініціативної праці, породжує масове соціальне утриманство, безвідповідальність тощо. Людина, позбавлена умов для вияву підприємливості, потрапляє у тотальну залежність від влади, позбавляється усякої свободи та індивідуальності.

Водночас досвід історії свідчить про необхідність обмеження права приватної власності, як і майже будь-якого іншого права. Потреби економічного розвитку, зростання демократичного руху народних мас призвели до істотних змін у самому трактуванні приватної власності, до її соціалізації, до чітко вираженої її соціальної функції, ставленні під контроль демократичної держави.

Сьогодні мало хто наполягає на абсолютному характері приватної власності. У законодавстві ФРН, Франції, Італії та інших країн встановлюються допустимі межі приватної власності, говориться про її використання в інтересах суспільства. Введення такого роду обмежень аж ніяк не означає відкидання фундаментального характеру права приватної власності.

У Конституції України закріплено, що кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41).

Конституція України проголосила право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42). Обмежена лише підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Фіксуючи право приватної власності, право підприємницької діяльності та інші економічні права, Конституція України підкреслює: «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує ... соціальну спрямованість економіки».

Відповідно до Конституції України забезпечується не лише рівність усіх форм власності — державної, приватної, комунальної, але й їх рівний юридичний захист.

Соціальні права — можливості (свободи) особи та громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати тощо), право на соціальне забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя та ін.

Право на працю чітко проводить межу між так званими першим і другим поколіннями прав людини. До першого покоління прав належать права особисті (громадянські), політичні та економічні, які трактуються у дусі ліберальних свобод. Вони носять характер переважно негативного права.

Протягом майже двох століть конституції демократичних держав Заходу обмежувалися правами першого покоління. Життя показало недостатність такого підходу для створення кожній людині гідних умов існування, рівноправної участі в справах суспільства і держави.

У XX ст. під впливом робочого руху, соціалістичних (лівих і правих) партій, а також діяльності соціалістичних держав (у тому числі СРСР) було поставлене питання про поглиблення розуміння економічних прав, про соціальні та культурні права людини і громадянина. Найважливіші з них були включені до Загальної декларації прав людини і Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Стаття 11 Міжнародного пакту проголосила, що має бути забезпечене право кожної людини на достатній рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло.

Соціальні, культурні і деякі економічні права, що розуміються у позитивному значенні, визначають обов'язки держави забезпечити кожному нужденному мінімум засобів існування, соціальної заможності, тобто так звану соціальну безпеку, без якої неможливе підтримування людської гідності, нормальне задоволення первинних потреб і духовного розвитку (у Конституції України — статті 43, 45, 46, 48 та ін.).

Культурні права — можливості (свободи) збереження та розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку. До них належать права на освіту; навчання рідною мовою; на використання вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; на вільну наукову, технічну і художню творчість (у Конституції України — статті 53, 54).

Екологічні права — можливості (свободи) користуватися природним середовищем як природним середовищем проживання. Це — права на сприятливе довкілля, охорону здоров'я від його несприятливого впливу, відшкодування шкоди, завданої здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями, на природокористування та ін.

Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.

ЗМІСТ

1. Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
2. ЗМІСТ
3. Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
4. § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
5. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
6. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
7. § 2. Предмет теорії держави і права
8. § 3. Функції теорії держави і права
9. § 4. Метод теорії держави і права
10. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
11. § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
12. Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
13. § 2. Загальні закономірності виникнення держави
14. § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
15. § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
16. Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
17. § 2. Поняття і ознаки держави
18. § 3. Сутність держави
19. § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
20. § 5. Функції держави
21. § 6. Типологія держав
22. § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
23. Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
24. § 2. Політична система суспільства І держава
25. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
26. § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
27. § 5. Відносна самостійність держави
28. Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
29. § 2. Класифікація форм державного устрою
30. § 3. Види форм державного (політичного) режиму
31. Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
32. § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
33. § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
34. § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
35. § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
36. § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
37. § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
38. § 8. Професійна і державна служба.
39. § 9. Служба в органах внутрішніх справ
40. Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
41. § 2. Глава держави
42. § 3. Вищий виконавчий орган влади
43. § 4. Представницькі органи влади на місцях
44. § 5. Виконавчі органи влади на місцях
45. § 6. Судові органи влади
46. § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
47. § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
48. § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
49. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
50. § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
51. § 3. Особа і держава
52. Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
53. § 2. Функції і принципи демократії
54. § 3. Форми та інститути демократії
55. § 4. Демократія і самоврядування
56. § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
57. § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
58. Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
59. § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
60. § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
61. § 4. Система обов`язків людини і громадянина
62. § 5. Система прав дитини
63. § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
64. § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
65. § 8. Міжнародний захист прав людини
66. § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
67. Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
68. § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
69. § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
70. § 3. Теорія елітарної демократії
71. § 4. Теорія партисипаторної демократії
72. § 5. Теорія корпоративної демократії
73. § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
74. Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
75. § 2. Походження права
76. § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
77. § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
78. § 5. Сучасні концепції праворозуміння
79. § 6. Поняття і ознаки права
80. § 7. Сутність права
81. § 8. Принципи права
82. § 9. Функції права
83. § 10. Цінність права
84. § 11. Співвідношення права і закону
85. § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
86. § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
87. Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
88. § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
89. § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
90. § 4. Публічне і приватне право
91. § 5. Галузь права
92. § 6. Інститут і підгалузь права
93. § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
94. § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
95. § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
96. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
97. Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
98. § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
99. § 3. Норми-звичаї і норми права
100. § 4. Корпоративні норми і норми права
101. § 5. Поняття і ознаки норми права
102. § 6. Види норм права
103. § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
104. § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
105. § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
106. §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
107. Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
108. § 2. Принципи і функції правотворчості
109. § 3. Стадії правотворчого процесу
110. § 4. Види і форми правотворчості держави
111. § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
112. § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
113. § 7. Юридичні джерела (форми) права
114. Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
115. § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
116. § 3. Види нормативно-правових актів
117. § 4. Поняття і ознаки закону
118. § 5. Законодавчий процес
119. § 6. Види законів
120. § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
121. § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
122. § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
123. § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
124. §11. Відомчий акт
125. § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
126. § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
127. § 14. Міжнародний договір
128. Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
129. § 2. Склад (структура) правовідносин
130. § 3. Передумови виникнення правовідносини
131. § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
132. § 5. Суб`єкти правовідносин
133. § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
134. § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
135. § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
136. § 9. Об`єкти правовідносин
137. § 10. Види правовідносин
138. §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
139. §12. Презумпції
140. § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
141. Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
142. § 2. Правовий статус народу
143. § 3. Правовий статус держави
144. Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
145. § 2. Поняття і ознаки правозастосування
146. § 3. Основні стадії застосування норм права
147. § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
148. § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
149. § 6. Види актів застосування норм права
150. § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
151. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
152. § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
153. § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
154. § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
155. § 5. Акт тлумачення норм права
156. Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
157. § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
158. § 3. Склад і види правомірної поведінки
159. § 4. Поняття і ознаки правопорушення
160. § 5. Склад правопорушення
161. § 6. Види правопорушень. Правопорушність
162. § 7. Зловживання правом
163. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
164. § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
165. § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
166. § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
167. § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
168. Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
169. § 2. Принципи законності
170. § 3. Вимоги законності
171. § 4. Гарантії законності
172. § 5. Поняття правопорядку
173. § 6. Функції та принципи правопорядку
174. § 7. Державна дисципліна
175. Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
176. § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
177. § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
178. § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
179. § 5. Правова культура суспільства
180. § 6. Правова культура особи
181. § 7. Професійна правова культура
182. § 8. Структура правової культури суспільства
183. § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
184. Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
185. § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
186. § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
187. § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
188. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
189. § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
190. § 3, Види, способи і типи правового регулювання
191. § 4. Механізм правового регулювання
192. § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
193. § 6. Стадії механізму правового регулювання
194. § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
195. § 8. Юридична техніка
196. Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
197. § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
198. § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
199. § 3. Класифікація правових систем світу
200. § 4. Основні типи і підтипи (груп
201. § 5. Місце правової системи України
202. Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
203. § 2. Формування романо-германського типу правової системи
204. § 3. Система права та її структура
205. § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
206. § 5. Делегована правотворчість
207. § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
208. § 7. Правовий звичай
209. § 8. Правова доктрина
210. § 9. Принципи права
211. § 10. Роль судової практики
212. §11. Кодификація
213. Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
214. § 2. Загальне право Англії
215. § 3. Право справедливості
216. § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
217. § 5. Правовий звичай
218. § 6. Правова доктрина
219. § 7. Принципи права
220. § 8. Система англійського права
221. § 9. Норма права
222. §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
223. § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
224. § 12. Делегована правотворчість Англії
225. § 13. Юридична термінологія країн загального права
226. § 14. Судова система Англії
227. Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
228. § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
229. § 3. Судова система США
230. Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
231. § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
232. § 3. Основні риси правової системи Канади
233. § 4. Особливості правової системи Австралії
234. § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
235. Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
236. § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
237. § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
238. § 4. Система права. Кодифікація
239. § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
240. Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
241. § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
242. Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
243. § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
244. § 2. Поняття мусульманського права
245. § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
246. § 4. Джерела мусульманського права
247. § 5. Система мусульманського права та її структура
248. § 6. Норма мусульманського права
249. § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
250. § 8. Мусульмансько-правова доктрина
251. § 9. Принципи права
252. § 10. Правовий звичай
253. § 11. Закон. Кодифікація
254. § 12. Особливості судової системи
255. 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
256. § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
257. § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
258. § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
259. § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
260. Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
261. § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
262. § 3. Джерела права
263. § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
264. § 5. Система права. Норма права
265. § 6. Кодифікація
266. 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
267. § 2. Джерела права сучасної Японії
268. § 3. Система права сучасної Японії
269. § 4. Закон. Кодифікація
270. Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
271. § 2. Основні риси звичаєвого права
272. § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
273. § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate