Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 3. Особа і держава
Відносини особи і держави будуються на встановленні такого балансу, при якому:
- особа мала б можливість безперешкодно розвивати здібності, задовольняти права, свободи і законні інтереси;
- держава одержувала б визнання і підтримку своєї діяльності з боку особи, яка виконує свої обов'язки і несе відповідальність за їх невиконання.
Вся величезна кількість теорій і поглядів, що існували в історії політико-правової думки і стосуються співвідношення «держава — особа», можна звести до двох підходів:
1) індивідуалістичний, особистий, гуманістичний (природно-правовий підхід). Цей підхід випливає із розуміння особи як цілі, держави — як засобу для досягнення мети. Його зміст — права належать людині від природи. Вона має їх незалежно від держави. Ці права є невід'ємними. Завдання держави і суспільства полягає в тому, щоб додержуватися цих прав, не допускати їх порушення; створювати умови для їхньої реалізації. Конкретні зміст і обсяг прав змінюються і розширюються в міру розвитку суспільства, самі ж фундаментальні права залишаються незмінними;
2) державний, статичний (юридико-позитивістський). Цей підхід випливає із розуміння держави як мети, а особи — як засобу для досягнення мети. Його зміст — свої права людина одержує від суспільства і держави, природа цих прав патерналістична; держава — джерело і гарант прав людини завдяки закріпленню їх у законі; право і закон не мають істотних відмінностей; права особи змінюються залежно від державної доцільності і можливості.
З юридико-позитивістським підходом багато в чому схожа марксистська теорія, яка схильна підкоряти права людини державній доцільності. Відмінність між ними полягає у тому, що марксизм орієнтований на соціально-економічну, класову детермінацію права (право — зведена в закон воля пануючого класу), а не на його раціональну самоцінність. При марксистському підході ставлення питання про права особи стає зайвим внаслідок розуміння особи як виразника сукупності суспільних відносин.
Якщо перший підхід є характерним для демократичних держав, то другий — для антидемократичних, тоталітарних. В СРСР (до середини 80-х років XX ст.) переважав статичний підхід до прав людини; для демократичного камуфляжу до законодавства (Конституції) було введено розділи про права, свободи та обов'язки особи. Лише в наші дні відбувається набуття справді демократичного уявлення про права людини. У відносинах «людина — держава» пріоритет належить людині, а держава та її структури (гілки державної влади — законодавство, управління та правосуддя) покликані підкорити свою діяльність охороні й захисту прав людини. У ст. З Конституції України записано: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Одну з основних ознак соціальної правової держави — пов'язаність держави правом — слід розуміти так, що права громадян не є дарованими державою, а мають власне обгрунтування. Вони об'єктивно існують від народження людини і є невідчужу-ваними від неї. Тому відносини особи та держави мають будуватися на основі їх зв'язаності взаємними правами, обов'язками і відповідальністю. Як громадянин є відповідальним перед державою, так і держава відповідальна перед громадянином.
Держава:
1. Гарантує кожному інформацію про його права і свободи.
2. Бере на себе обов'язок забезпечити права своїх громадян і забезпечує їх реальне здійснення.
3. Представляє громадянину свободу виявити себе в усіх галузях соціально-політичного життя, за винятком сфер, прямо застережених у законі.
4. Не має права обмежувати права і свободи громадянина, крім випадків, прямо передбачених законом.
5. Не має права притягати до відповідальності громадян за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
6. Не має права двічі притягати громадянина до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
7. Гарантує захист судом прав і свобод людини і громадянина.
8. Діє виключно в рамках закону, має встановлені конституцією чіткі межі своїх повноважень.
9. Відповідальна за неправомірні дії посадових осіб: перевищення влади, зловживання службовим становищем.
Правовий інститут відповідальності держави дозволяє створити додаткові стримування та противаги владі, зм'якшити її автократичні прояви, обмежити можливі зловживання за допомогою підкорення її закону. Створювані цим інститутом умови перетворюють владарювання на суспільне служіння, а не на привілей. Дотримання інституту відповідальності держави, її органів і посадових осіб перед людиною і громадянином є одним з основних показників правової спрямованості діяльності держави. Він виражає морально-юридичні засади у відносинах між державою як носієм влади і громадянином як учасником її здійснення.
10. Зобов'язана відшкодовувати за свій рахунок чи за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальну і моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зокрема, відповідно до ст. 55 Конституції України суду надане повноваження переглянути рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у разі їх оскарження. Тим самим створено механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
11. Гарантує право громадянина звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, та ін.
Нині став на звичним зміст ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, відповідно до якої держава у виконання зобов'язань щодо захисту прав людини і громадянина:
а) забезпечує права всіх осіб, що знаходяться під її юрисдикцією, без будь-якої дискримінації;
б) відповідно до конституційної процедури законодавчого або Іншого характеру вживає заходів, що дозволяють здійснювати ці права;
в) надає кожному, чиї права порушені, процесуальні правові засоби для їх захисту;
г) розвиває можливості використання зазначених правових засобів, а також відповідає за дійовість їх застосування.
Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов'язки перед державою та своїми співгромадянами, відповідає за їх невиконання:
• користується наданими їй правами у певних рамках, встановлених законом;
• кожній з її свобод відповідає обов'язок, тому що користування свободою домислює утримання інших осіб від перешкоджаючих цьому дій. З метою захисту інтересів інших громадян і суспільства деякі її дії обмежуються законом;
• здійснюється відповідальність будь-якого громадянина, незалежно від його посади і суспільного стану, за порушення конституції і законів тощо.
Як писав український правознавець Б. Кістяківський, «у правовій державі влада має бути організована так, щоб вона не придушувала особу; у ній як окрема особа, так і сукупність осіб — народ — мають бути не лише об'єктом влади, але й суб'єктом її».
(Докладніше про стан особи, її права, свободи і обов'язки див. у главах 10 та 11).
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
2. | ЗМІСТ
|
|
3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
18. | § 3. Сутність держави
|
|
19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
20. | § 5. Функції держави
|
|
21. | § 6. Типологія держав
|
|
22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
41. | § 2. Глава держави
|
|
42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
45. | § 6. Судові органи влади
|
|
46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
51. | § 3. Особа і держава
|
|
52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
62. | § 5. Система прав дитини
|
|
63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
75. | § 2. Походження права
|
|
76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
80. | § 7. Сутність права
|
|
81. | § 8. Принципи права
|
|
82. | § 9. Функції права
|
|
83. | § 10. Цінність права
|
|
84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
91. | § 5. Галузь права
|
|
92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
102. | § 6. Види норм права
|
|
103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
119. | § 6. Види законів
|
|
120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
124. | §11. Відомчий акт
|
|
125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
137. | § 10. Види правовідносин
|
|
138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
139. | §12. Презумпції
|
|
140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
162. | § 7. Зловживання правом
|
|
163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
169. | § 2. Принципи законності
|
|
170. | § 3. Вимоги законності
|
|
171. | § 4. Гарантії законності
|
|
172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
180. | § 6. Правова культура особи
|
|
181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
195. | § 8. Юридична техніка
|
|
196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
204. | § 3. Система права та її структура
|
|
205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
208. | § 7. Правовий звичай
|
|
209. | § 8. Правова доктрина
|
|
210. | § 9. Принципи права
|
|
211. | § 10. Роль судової практики
|
|
212. | §11. Кодификація
|
|
213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
215. | § 3. Право справедливості
|
|
216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
217. | § 5. Правовий звичай
|
|
218. | § 6. Правова доктрина
|
|
219. | § 7. Принципи права
|
|
220. | § 8. Система англійського права
|
|
221. | § 9. Норма права
|
|
222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
226. | § 14. Судова система Англії
|
|
227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
229. | § 3. Судова система США
|
|
230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
251. | § 9. Принципи права
|
|
252. | § 10. Правовий звичай
|
|
253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
262. | § 3. Джерела права
|
|
263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
265. | § 6. Кодифікація
|
|
266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню