Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
Крім зазначених видів загальних норм права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це — нетипові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права.
Ознаки спеціалізованих норм:
1. Мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допомагають основним нормам додати праву вивершеність і повноту;
2. Самі не регулюють суспільні відносини і як би приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові,
3. Утворюються на основі «первинних», «вихідних» норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові регулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основних норм.
Якими є причини створення спеціалізованих норм права? — Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану і перевірену на практиці систему правового регулювання і можливість їхнього охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктивний момент).
Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширювати чинні норми шляхом внесень до них змін і доповнень, а не розробляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).
Створення спеціалізованих (допоміжних, або похідних) правових норм дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.
Схематично шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявити таким чином.
1. Ідея -» норма -» відносини: тут спеціалізовані норми спрямовані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегульованих певною мірою правом;
2. Відносини -» ідея —» норма: тут необхідно охопити спеціалізованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані правовими нормами.
Слід зважити на те, що упорядкування тексту спеціалізованої (допоміжної, або похідної) правової норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспозиції основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються нові умови дії норми. У диспозиції визначаються інші правила поведінки, які відрізняються від диспозиції основної (первинної, вихідної) правової норми.
Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежності від цільового призначення, виконуваного в процесі правового регулювання.
Розрізняють такі спеціалізовані норми:
|
Загальноза-кріпні норми, або норми-начала
|
Установчі норми, або норми-принципи
|
Прогностичні норми, або норми-цілі
|
Декларативні норми, або норми-оголошення
|
Дефінітивні норми, або норми-дефініції
|
Загальнозакріпні норми, або норми-начала — норми, що містять положення, які закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин. Розвиток цього різновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законодавчих узагальнень, із «винесенням за дужки» деяких загальних моментів. Наприклад, норми загальної частини кримінального права вказують на певні однакові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та ін. Загальнозакріпні норми нерідко збігаються з фундаторськими (установчими) нормами.
Установчі норми, або норми-принципи — норми, у яких сформульовані незаперечні вимоги загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів або норм галузі права. Наприклад, норми-принципи функціонування соціально-економічного і громадсько-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи. Так, нормою-принципом є ст.З Конституції України, яка проголошує: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Прогностичні норми, або норми-цілі — норми, які містять прогнози розвитку державного або суспільно-політичного ладу. Норми-цілі можна вважати різновидом фундаторських норм. Разом вони служать нормами-еталонами, які дозволяють установити відповідність цілей і засобів конкретних правових розпоряджень об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою».
Декларативні норми, або норми-оголошення — норми, які містять положення програмного характеру, нормативні оголошення.
Дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) — норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов'язкове значення. Так, у ст. З Закону України «Про звернення громадян» вказується: звертання — викладені в письмові або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Серед спеціалізованих норм слід виділити:
оперативні,
або норми-інструменти
колізійні,
або норми-арбітри
їхня специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми: Оперативні норми, або норми-інструменти — норми, роль яких виражається у встановленні дати вступу (зміни, припинення) нормативно-правового акта в силу, у його поширенні на нове коло суспільних відносин, на новий строк. Вони мають назву «оперативних», тому що забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регулятивних норм, а через прийняття нормативно-правових актів, їхню зміну, доповнення, скасування, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух.
Колізійні норми, або норми-арбітри — норми, які у разі наявності протиріччя між окремими нормативними актами з того самого предмета регулювання, повинні застосовуватися в даному випадку, тобто це норми, що регулюють вибір норми.
Вони покликані вирішувати колізії (конфлікти норм, пов'язані з особливостями регулювання тих самих суспільних відносин різними правовими актами):
1) між конституцією й іншими нормативно-правовими актами; між законами і підзаконними актами; між актами того самого органа, виданими в різний час; між загальним і спеціальним актом;
2) в унітарній державі з автономними утвореннями, наділеними правотворчими повноваженнями — між загальнодержавними актами і актами автономного утворення (наприклад, України і Автономної Республіки Крим); у федеративній державі -між загальнофедеральними актами і актами суб'єктів федерації (наприклад, Російської Федерації і Татарстану);
3) між різними державами.
Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного приватного права (наприклад, є колізійний механізм регулювання зовнішньоекономічних договорів).
Колізійні норми мають такі структурні елементи:
|
гіпотеза (обсяг)
|
диспозиція (прив’язка)
|
|
— вказує на суспільні відносини, що нею регулюються
|
— вказує на національне законодавство, що має застосовуватися при вирішенні справ у межах даних суспільних відносин
|
Прив'язки колізійних норм визначаються за принципами:
- «власного закону» (закон громадянства та ін.);
— «закону місцезнаходження речі»;
- «закону, вибраного особами, що вступають в угоду»;
— «закону місця вчинення акта» (закон місця вчинення договору; закон місця вчинення угоди; закон місця вчинення зобов'язання; закон місця вчинення правопорушення, закон суду та ін.).
Покажемо всі види норм права на схемі:
|
Види норм права
|
|
Регулятивні:
|
Охоронні
|
|
дозвільні (що надають правомочності); заборонні зобов'язувальні.
|
|
|
|
Спеціалізовані (що забезпечують, або похідні):
|
|
|
|
— загальнозакріпні (норми-начала); - установчі (норми-принципи); — прогностичні (норми-цілі); — декларативні (норми-оголошення); — дефінітивні (норми-дефініції);
|
|
|
|
• оперативні (норми-інструменти); • колізійні (норми-арбітри).
|
|
|
|
|
|
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
| 2. | ЗМІСТ
|
|
| 3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
| 9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
| 10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
| 13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 18. | § 3. Сутність держави
|
|
| 19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 20. | § 5. Функції держави
|
|
| 21. | § 6. Типологія держав
|
|
| 22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
| 25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
| 26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
| 28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
| 32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
| 39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 41. | § 2. Глава держави
|
|
| 42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 45. | § 6. Судові органи влади
|
|
| 46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 51. | § 3. Особа і держава
|
|
| 52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
| 54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
| 55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
| 56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
| 62. | § 5. Система прав дитини
|
|
| 63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
| 70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
| 74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
| 75. | § 2. Походження права
|
|
| 76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
| 80. | § 7. Сутність права
|
|
| 81. | § 8. Принципи права
|
|
| 82. | § 9. Функції права
|
|
| 83. | § 10. Цінність права
|
|
| 84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
| 85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
| 87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
| 91. | § 5. Галузь права
|
|
| 92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
| 99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 102. | § 6. Види норм права
|
|
| 103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
| 113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
| 115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
| 119. | § 6. Види законів
|
|
| 120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 124. | §11. Відомчий акт
|
|
| 125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
| 128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
| 129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
| 130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
| 131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
| 132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
| 133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
| 134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
| 135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
| 136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
| 137. | § 10. Види правовідносин
|
|
| 138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
| 139. | §12. Презумпції
|
|
| 140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
| 141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
| 142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
| 143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
| 144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
| 145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
| 146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
| 147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
| 148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
| 149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
| 150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
| 151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
| 152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
| 153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
| 154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
| 155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
| 156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
| 157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
| 158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
| 159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
| 160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
| 161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
| 162. | § 7. Зловживання правом
|
|
| 163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
| 164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
| 165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
| 166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
| 167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
| 168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
| 169. | § 2. Принципи законності
|
|
| 170. | § 3. Вимоги законності
|
|
| 171. | § 4. Гарантії законності
|
|
| 172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
| 173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
| 174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
| 175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
| 176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
| 177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
| 178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
| 179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
| 180. | § 6. Правова культура особи
|
|
| 181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
| 182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
| 183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
| 184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
| 185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
| 186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
| 187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
| 188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
| 189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
| 190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
| 191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
| 192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
| 193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
| 194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
| 195. | § 8. Юридична техніка
|
|
| 196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
| 197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
| 198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
| 199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
| 200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
| 201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
| 202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
| 203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
| 204. | § 3. Система права та її структура
|
|
| 205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
| 206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
| 207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
| 208. | § 7. Правовий звичай
|
|
| 209. | § 8. Правова доктрина
|
|
| 210. | § 9. Принципи права
|
|
| 211. | § 10. Роль судової практики
|
|
| 212. | §11. Кодификація
|
|
| 213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
| 214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
| 215. | § 3. Право справедливості
|
|
| 216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
| 217. | § 5. Правовий звичай
|
|
| 218. | § 6. Правова доктрина
|
|
| 219. | § 7. Принципи права
|
|
| 220. | § 8. Система англійського права
|
|
| 221. | § 9. Норма права
|
|
| 222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
| 223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
| 224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
| 225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
| 226. | § 14. Судова система Англії
|
|
| 227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
| 228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
| 229. | § 3. Судова система США
|
|
| 230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
| 231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
| 232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
| 233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
| 234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
| 235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
| 236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
| 237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
| 238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
| 239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
| 240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
| 241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
| 242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
| 243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
| 244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
| 245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
| 246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
| 247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
| 248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
| 249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
| 250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
| 251. | § 9. Принципи права
|
|
| 252. | § 10. Правовий звичай
|
|
| 253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
| 254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
| 255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
| 256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
| 257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
| 258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
| 259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
| 260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
| 261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
| 262. | § 3. Джерела права
|
|
| 263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
| 264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
| 265. | § 6. Кодифікація
|
|
| 266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
| 267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
| 268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
| 269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
| 270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
| 271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
| 272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
| 273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню
Translate
