Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
Розвиток первісного суспільства в усіх регіонах світу спочатку проходив приблизно однаково. Проте на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися.
Розрізняють два основні шляхи виникнення держави:
європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);
східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).
На Древньому Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадських робіт із будівництва каналів та інших іригаційних споруд зажадало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася на державну. Приватна власність не придбала істотного значення.
Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті створювали природне підґрунтя для самостійної публічної влади. Основою її стало родоплемінне вельможне панство — общинне «чиновництво», яке виступало організатором виробництва і виконувало адміністративні функції. Ця особлива група посадових осіб створила апарат державної влади, що складався.
Східні держави — деспотичні монархії — не мали ясно вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, й правителем над членами общини, їх експлуататором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утратою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб.
Особлива роль відводилася божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу як дані Богом, Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади — проголошення її священною, непорушною, недоторканною.
Особливості виникнення держав східного типу:
|
1
|
основу економічних відносин складає державна форма власності;
|
|
2
|
приватна власність має другорядний характер;
|
|
3
|
державна влада є деспотичною;
|
|
4
|
є потужний чиновницький апарат;
|
|
5
|
відбувається сакралізація (освячення) влади;
|
|
6
|
встановлюються застій і нерухомість у суспільстві, яке протягом століть не розвивається.
|
На території Європи (європейський шлях виникнення держави*) головним чинником утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави виникли в епоху заліза. Там не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розкладання общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збереженням державної власності (Спарта).
В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.
У Давньому Римі процес формування класів і держави внаслідок цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї — особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання родоплемінного ладу і утворення держави.
У Давній Спарті поява держави була обумовлена не лише внутрішньо економічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася порівну серед общинників на правах володіння.
У давніх германців утворення держави було прискорене завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої Римської
Ф.Енгельс у роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» називає три форми виникнення держами: пфінську, римську, німецьку імперії. Шляхом виникнення прафеодальної держави із первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), в Давній (Київській) Русі, в Азії у арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.
В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.
Є чимало народів і націй, що створили свої держави лише у XX столітті. Внаслідок конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і тривалий час входили до складу інших багатонаціональних держав, відчували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна у складі дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності у XX ст. в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, її супроводжувала характерна для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державно подібних утворень.
Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії з середини 50-х років XX ст. виникло понад 90 нових держав, їх кількість у наші дні зросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, належать Україна
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
| 2. | ЗМІСТ
|
|
| 3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
| 9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
| 10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
| 13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 18. | § 3. Сутність держави
|
|
| 19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 20. | § 5. Функції держави
|
|
| 21. | § 6. Типологія держав
|
|
| 22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
| 25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
| 26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
| 28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
| 32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
| 39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 41. | § 2. Глава держави
|
|
| 42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 45. | § 6. Судові органи влади
|
|
| 46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 51. | § 3. Особа і держава
|
|
| 52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
| 54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
| 55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
| 56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
| 62. | § 5. Система прав дитини
|
|
| 63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
| 70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
| 74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
| 75. | § 2. Походження права
|
|
| 76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
| 80. | § 7. Сутність права
|
|
| 81. | § 8. Принципи права
|
|
| 82. | § 9. Функції права
|
|
| 83. | § 10. Цінність права
|
|
| 84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
| 85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
| 87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
| 91. | § 5. Галузь права
|
|
| 92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
| 99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 102. | § 6. Види норм права
|
|
| 103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
| 113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
| 115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
| 119. | § 6. Види законів
|
|
| 120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 124. | §11. Відомчий акт
|
|
| 125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
| 128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
| 129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
| 130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
| 131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
| 132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
| 133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
| 134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
| 135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
| 136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
| 137. | § 10. Види правовідносин
|
|
| 138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
| 139. | §12. Презумпції
|
|
| 140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
| 141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
| 142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
| 143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
| 144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
| 145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
| 146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
| 147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
| 148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
| 149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
| 150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
| 151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
| 152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
| 153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
| 154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
| 155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
| 156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
| 157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
| 158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
| 159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
| 160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
| 161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
| 162. | § 7. Зловживання правом
|
|
| 163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
| 164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
| 165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
| 166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
| 167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
| 168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
| 169. | § 2. Принципи законності
|
|
| 170. | § 3. Вимоги законності
|
|
| 171. | § 4. Гарантії законності
|
|
| 172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
| 173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
| 174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
| 175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
| 176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
| 177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
| 178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
| 179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
| 180. | § 6. Правова культура особи
|
|
| 181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
| 182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
| 183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
| 184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
| 185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
| 186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
| 187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
| 188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
| 189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
| 190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
| 191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
| 192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
| 193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
| 194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
| 195. | § 8. Юридична техніка
|
|
| 196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
| 197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
| 198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
| 199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
| 200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
| 201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
| 202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
| 203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
| 204. | § 3. Система права та її структура
|
|
| 205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
| 206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
| 207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
| 208. | § 7. Правовий звичай
|
|
| 209. | § 8. Правова доктрина
|
|
| 210. | § 9. Принципи права
|
|
| 211. | § 10. Роль судової практики
|
|
| 212. | §11. Кодификація
|
|
| 213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
| 214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
| 215. | § 3. Право справедливості
|
|
| 216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
| 217. | § 5. Правовий звичай
|
|
| 218. | § 6. Правова доктрина
|
|
| 219. | § 7. Принципи права
|
|
| 220. | § 8. Система англійського права
|
|
| 221. | § 9. Норма права
|
|
| 222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
| 223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
| 224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
| 225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
| 226. | § 14. Судова система Англії
|
|
| 227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
| 228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
| 229. | § 3. Судова система США
|
|
| 230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
| 231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
| 232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
| 233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
| 234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
| 235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
| 236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
| 237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
| 238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
| 239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
| 240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
| 241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
| 242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
| 243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
| 244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
| 245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
| 246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
| 247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
| 248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
| 249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
| 250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
| 251. | § 9. Принципи права
|
|
| 252. | § 10. Правовий звичай
|
|
| 253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
| 254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
| 255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
| 256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
| 257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
| 258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
| 259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
| 260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
| 261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
| 262. | § 3. Джерела права
|
|
| 263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
| 264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
| 265. | § 6. Кодифікація
|
|
| 266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
| 267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
| 268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
| 269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
| 270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
| 271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
| 272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
| 273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню
Translate
