Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
Апарат держави — частина механізму держави.
Апарат держави — юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.
Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні.
Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.
Апарат держави (у широкому розумінні) -- поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін. Ознаки апарату держави:
1) система державних органів, що становить собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;
2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі як носії влади;
3) система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як суб'єктам;
4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій;
5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;
6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управління суспільством і виконання функцій держави у формах безпосередньо управлінських і правових.
Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. їх функції:
• організаційно-регламентуюча — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;
• організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;
• організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.
Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.
Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.
Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.
Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників (див. докладніше § «Правові форми діяльності держави»).
Державні органи є структурними ланками державного апарату.
Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.
Структура органу держави:
Апарат, що безпосередньо виконує завдання і функції держави
|
Допоміжний апарат
|
- має державно владні повноваження
|
- не має державно-владних повноважень
|
Ознаки органу держави:
1) формується державою або безпосередньо народом (наприклад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі;
2) має передбачені конституцією або іншими законами спеціальні функції, які він здійснює від імені держави;
3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії:
а) видає нормативні та індивідуальні акти;
б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;
в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби — державного примусу;
4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволено лише те, що прямо-передбачено законом». Принцип «дозволене усе, що не заборонено законом» не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;
5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок використання ними владних Повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових інструкціях, штатних розкладах та ін.
6) має необхідну матеріальну базу — казенне майно, що знаходиться в його оперативному управлінні; свій рахунок у банку; джерело фінансування — державний бюджет;
7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і чисельним складом), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності та службової дисципліни.
Інститут держави — відносно відокремлена частина державної структури, що користується певною автономією.
Відповідно до структурно-функціонального принципу інститути держави можна поділити на:
— організаційні (інститут президента, інститут парламенту);
— функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного контролю, інститут державної влади).
Види інститутів держави за ступенем складності:
• прості (елементні) — не можуть бути розділені на дрібніші інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміністративного контролю, інститут референдуму, інститут відповідальності уряду);
• комплексні — складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу, можуть бути інститутами для спадного роздрібнення (інститут форми держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство всередині, незалежність і рівноправність зовні; інститут представника держави на місцях: губернатор, префект та ін.).
Види інститутів держави за пріоритетністю положення:
- основні (наприклад, інститут державної влади);
- примикачі — належать до перших (наприклад, інститут державного суверенітету, інститут представника держави на місцях).
Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:
• інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.);
• інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, виконавчі органи влади на місцях та ін.);
• інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий контроль та ін.).
Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфічні інститути існують у мусульманських країнах (маджиліс — порядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци — особлива форма місцевого самоврядування) та ін.
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
2. | ЗМІСТ
|
|
3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
18. | § 3. Сутність держави
|
|
19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
20. | § 5. Функції держави
|
|
21. | § 6. Типологія держав
|
|
22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
41. | § 2. Глава держави
|
|
42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
45. | § 6. Судові органи влади
|
|
46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
51. | § 3. Особа і держава
|
|
52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
62. | § 5. Система прав дитини
|
|
63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
75. | § 2. Походження права
|
|
76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
80. | § 7. Сутність права
|
|
81. | § 8. Принципи права
|
|
82. | § 9. Функції права
|
|
83. | § 10. Цінність права
|
|
84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
91. | § 5. Галузь права
|
|
92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
102. | § 6. Види норм права
|
|
103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
119. | § 6. Види законів
|
|
120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
124. | §11. Відомчий акт
|
|
125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
137. | § 10. Види правовідносин
|
|
138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
139. | §12. Презумпції
|
|
140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
162. | § 7. Зловживання правом
|
|
163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
169. | § 2. Принципи законності
|
|
170. | § 3. Вимоги законності
|
|
171. | § 4. Гарантії законності
|
|
172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
180. | § 6. Правова культура особи
|
|
181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
195. | § 8. Юридична техніка
|
|
196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
204. | § 3. Система права та її структура
|
|
205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
208. | § 7. Правовий звичай
|
|
209. | § 8. Правова доктрина
|
|
210. | § 9. Принципи права
|
|
211. | § 10. Роль судової практики
|
|
212. | §11. Кодификація
|
|
213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
215. | § 3. Право справедливості
|
|
216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
217. | § 5. Правовий звичай
|
|
218. | § 6. Правова доктрина
|
|
219. | § 7. Принципи права
|
|
220. | § 8. Система англійського права
|
|
221. | § 9. Норма права
|
|
222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
226. | § 14. Судова система Англії
|
|
227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
229. | § 3. Судова система США
|
|
230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
251. | § 9. Принципи права
|
|
252. | § 10. Правовий звичай
|
|
253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
262. | § 3. Джерела права
|
|
263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
265. | § 6. Кодифікація
|
|
266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню