Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§ 3. Норми-звичаї і норми права
Норми-звичаї — правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників застосовуються засоби громадського впливу.
Норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання відносин у додержавному суспільстві.
Ознаки норми-звичаю:
• етнічний характер;
• колективістський характер;
• моральна обумовленість;
• пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;
• підкреслена публічність та ін.
Дотримання норм-звичаїв забезпечувалося засобами громадського суспільного впливу на порушника (страта, вигнання з роду, позбавлення вогню і води та ін.) або схваленням засобів, що застосовувалися до кривдника скривдженим, його рідними або членами роду (кревна помста).
У державному суспільстві норми-звичаї були санкціоновані державою:
1. У процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив підставою для вирішення спору (англо-амери-канський тип правових систем).
Для визнання норми-звичаю правовим звичаєм, що захищається судом, ця норма повинна була:
- виражати тривалу правову практику;
— відбивати однакову практику — як дії, так і бездіяльності;
- втілювати природну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.
Необхідність застосування норми-звичаю доводилася в суді.
2. Шляхом включення звичаю до законодавчих актів рабовласницьких і феодальних держав, які утворили найдавніший шар права — звичаєве право (романо-германський тип правових систем та ін.).
Для набуття юридичної сили норма-звичай:
- не повинна суперечити закону;
— повинна його доповнювати і як би «оживляти»;
— не може підмінювати закон.
Після набуття нормою-звичаєм правового характеру, тобто санкціонування її державою (правовий звичай), його дотримання забезпечується примусовою силою держави. Так, закони Хаммурапі включали норми-звичаї, які після надання їм письмової форми набули стійкішого характеру. Наприклад, один із законів Хаммурапі встановив: якщо син ударить батька, йому слід відтяти руку. Якщо раніше й були сумніви щодо даного покарання, цей закон вирішив їх. І одночасно він зробив це покарання важкозмінюваним, перешкоджаючи зм'якшенню покарання, коли відсіч руки сина було визнано згодом надто суворим покаранням.
Звичаєве право — система правових норм, яка ґрунтується на нормах-звичаях, що діють у суспільстві в результаті тривалого застосування, санкціоновані державою і забезпечуються його примусовою силою (у разі потреби).
Звичаєве право сформувалося на ранніх ступенях розвитку суспільства, у період розпаду родового ладу. Виникаючі в суспільстві суперечності викликали потребу у фіксації сформованих відносин у формі різних нормативних установлень (Руська правда, Алеманська правда, Салична правда та ін.). Перші писані закони, що ґрунтувалися на нормах-звичаях, мали справляти враження на підданих своєю стабільністю і розвивати в них почуття впевненості у справедливості.
Згодом звичаї минулого (кревна помста, виклик на дуель) поступово трансформувалися відповідно до соціально-економічному ладу суспільства і дотепер продовжують відігравати досить істотну роль, особливо на рівні повсякденної свідомості, у правосвідомості.
Можна назвати сучасні держави, так звані «країни, що розвиваються»», де звичаєве право відіграє домінуючу роль у регулюванні земельних, сімейних і спадкоємних відносин (країни Океанії, тропічного поясу африканського континенту, деякі азіатські країни), проте в жодній з них правові звичаї не є самостійним і виключним регулятором суспільних відносин. Ці країни керуються і нормами-звичаями, і нормами, виданими або санкціонованими державою. Наприклад, у Папуа-Новій Гвінеї діють як норми звичаєвого, так і норми загального (англійського) права. На становлення системи права горців Північно-Західного Кавказу (частина Російської Федерації) істотний вплив справили російське законодавство, норми шаріату і норми традиційного (звичаєвого) права, що проявилося у всіх сферах їх життя.
Таким чином, норми-звичаї і звичаєве право, яке ґрунтується на них, є провідними нормативними регуляторами поведінки в ранніх державних утвореннях, сприяють формуванню їх національної правової системи. Величезний вплив у цьому плані належить національним, релігійним та іншим особливостям, властивим конкретному етнічному утворенню (або їх сукупності), а також тим навичкам, традиціям і звичаям, що, повторюючись і закріплюючись у свідомості індивідів, перетворюються на норми поведінки.
Звичай може вважатися правовим як у силу санкції держави, так і внаслідок визнання його «своїм» певною етнічною спільнотою, плем'ям, кастою і т.д. Наприклад, нормою-звичаєм у Британії є затвердження королевою законопроекту, прийнятого обома палатами парламенту.
Те, що сучасний юрист не вважає правом, іноді розглядається таким із традиційних позицій. Особливо це має місце там, де проходить межа між юридичним (спеціально-соціальним) і загальносоціальним регулюванням — торгівля, виробництво, транспорт, надання послуг та ін. Так, у сучасному українському суспільстві суб'єкти господарської діяльності нерідко вдаються до ділового звичаю — правила, що у силу визнаної корисності регулярно повторюється в процесі господарської та іншої діяльності, стає звичкою. Такий діловий звичай, набуваючи правового захисту в арбітражному суді, нерідко стає правовим.
Звичай ділового обороту — сформоване і широко застосовуване в якійсь галузі підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, незалежно від того, чи зафіксовано воно у будь-якому документі Не застосовується звичай ділового обороту, який суперечить положенням законодавства або договору, обов'язковим для учасників відповідних відносин.
Близькими до норм-звичаїв є норми-традиції — такі, що склалися, способи поведінки людей, які передавалися з покоління в покоління і перетворилися на правові норми. Традиції — ширші за змістом утворення, ніж звичаї. Традиції нерідко мають зовнішнє вираження в нормах обрядів — дій або комплексів учинків людини, що стають правилами поведінки (весільні обряди, обряд вручення свідоцтва про народження та ін.). Обрядові церемонії, що відбуваються в урочистій обстановці, мають назву ритуалів. Ритуал можна назвати різновидом звичаю або традиції, підтримуваної і забезпечуваної державою. Наприклад, прийняття присяги в системі Збройних сил, МВС, СБУ, проведення стройових оглядів та інших церемоній закріплені в статутах, положеннях відомчих нормативних актів і забезпечуються, крім морального впливу (громадського осуду), можливістю застосування засобів дисциплінарної відповідальності.
Книга: Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права: Підручник / Скакун О.Ф.
|
|
2. | ЗМІСТ
|
|
3. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
4. | § 2. Об`єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
5. | § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
6. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
7. | § 2. Предмет теорії держави і права
|
|
8. | § 3. Функції теорії держави і права
|
|
9. | § 4. Метод теорії держави і права
|
|
10. | § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
11. | § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
12. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави
|
|
13. | § 2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
14. | § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
15. | § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
16. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
17. | § 2. Поняття і ознаки держави
|
|
18. | § 3. Сутність держави
|
|
19. | § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
20. | § 5. Функції держави
|
|
21. | § 6. Типологія держав
|
|
22. | § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
23. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава
|
|
24. | § 2. Політична система суспільства І держава
|
|
25. | § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
|
|
26. | § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
27. | § 5. Відносна самостійність держави
|
|
28. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
29. | § 2. Класифікація форм державного устрою
|
|
30. | § 3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
31. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави
|
|
32. | § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
33. | § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
34. | § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
35. | § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
36. | § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
37. | § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
38. | § 8. Професійна і державна служба.
|
|
39. | § 9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
40. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
41. | § 2. Глава держави
|
|
42. | § 3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
43. | § 4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
44. | § 5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
45. | § 6. Судові органи влади
|
|
46. | § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
47. | § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
48. | § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
49. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
50. | § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
51. | § 3. Особа і держава
|
|
52. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії
|
|
53. | § 2. Функції і принципи демократії
|
|
54. | § 3. Форми та інститути демократії
|
|
55. | § 4. Демократія і самоврядування
|
|
56. | § 5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
57. | § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
58. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
59. | § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
60. | § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
61. | § 4. Система обов`язків людини і громадянина
|
|
62. | § 5. Система прав дитини
|
|
63. | § 6. Система гарантій прав, свобод і обов`язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
64. | § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
65. | § 8. Міжнародний захист прав людини
|
|
66. | § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
67. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
68. | § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
69. | § 2. Теорія «плюралістичної демократії»
|
|
70. | § 3. Теорія елітарної демократії
|
|
71. | § 4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
72. | § 5. Теорія корпоративної демократії
|
|
73. | § 6. Теорія «комп`ютерної демократії»
|
|
74. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право»
|
|
75. | § 2. Походження права
|
|
76. | § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
77. | § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
78. | § 5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
79. | § 6. Поняття і ознаки права
|
|
80. | § 7. Сутність права
|
|
81. | § 8. Принципи права
|
|
82. | § 9. Функції права
|
|
83. | § 10. Цінність права
|
|
84. | § 11. Співвідношення права і закону
|
|
85. | § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
86. | § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв`язок і взаємовплив
|
|
87. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи
|
|
88. | § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
89. | § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
90. | § 4. Публічне і приватне право
|
|
91. | § 5. Галузь права
|
|
92. | § 6. Інститут і підгалузь права
|
|
93. | § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
94. | § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
95. | § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
96. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
97. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
98. | § 2. Норми моралі і норми права: їх зв`язок і взаємодія
|
|
99. | § 3. Норми-звичаї і норми права
|
|
100. | § 4. Корпоративні норми і норми права
|
|
101. | § 5. Поняття і ознаки норми права
|
|
102. | § 6. Види норм права
|
|
103. | § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
104. | § 8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
105. | § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
106. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
107. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
108. | § 2. Принципи і функції правотворчості
|
|
109. | § 3. Стадії правотворчого процесу
|
|
110. | § 4. Види і форми правотворчості держави
|
|
111. | § 5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
112. | § 6. Судова правотворчість - особливий вид правотворчості
|
|
113. | § 7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
114. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт
|
|
115. | § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
116. | § 3. Види нормативно-правових актів
|
|
117. | § 4. Поняття і ознаки закону
|
|
118. | § 5. Законодавчий процес
|
|
119. | § 6. Види законів
|
|
120. | § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
121. | § 8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
122. | § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
123. | § 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
124. | §11. Відомчий акт
|
|
125. | § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
126. | § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
127. | § 14. Міжнародний договір
|
|
128. | Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин
|
|
129. | § 2. Склад (структура) правовідносин
|
|
130. | § 3. Передумови виникнення правовідносини
|
|
131. | § 4. Суб`єктивне право і суб`єктивний обов`язок як основний юридичний зміст правовідносин
|
|
132. | § 5. Суб`єкти правовідносин
|
|
133. | § б. Правосуб`єктність фізичних осіб
|
|
134. | § 7. Правосуб`єктність юридичних осіб
|
|
135. | § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб`єктності
|
|
136. | § 9. Об`єкти правовідносин
|
|
137. | § 10. Види правовідносин
|
|
138. | §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
|
|
139. | §12. Презумпції
|
|
140. | § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов`язків
|
|
141. | Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи
|
|
142. | § 2. Правовий статус народу
|
|
143. | § 3. Правовий статус держави
|
|
144. | Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
|
|
145. | § 2. Поняття і ознаки правозастосування
|
|
146. | § 3. Основні стадії застосування норм права
|
|
147. | § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
|
|
148. | § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
|
|
149. | § 6. Види актів застосування норм права
|
|
150. | § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
|
|
151. | Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права
|
|
152. | § 2. Способи (методи) тлумачення норм права
|
|
153. | § 3. Види тлумачення норм права за суб`єктами
|
|
154. | § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
|
|
155. | § 5. Акт тлумачення норм права
|
|
156. | Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
|
|
157. | § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
|
|
158. | § 3. Склад і види правомірної поведінки
|
|
159. | § 4. Поняття і ознаки правопорушення
|
|
160. | § 5. Склад правопорушення
|
|
161. | § 6. Види правопорушень. Правопорушність
|
|
162. | § 7. Зловживання правом
|
|
163. | Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
|
|
164. | § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
|
|
165. | § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
|
|
166. | § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
|
|
167. | § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
|
|
168. | Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності
|
|
169. | § 2. Принципи законності
|
|
170. | § 3. Вимоги законності
|
|
171. | § 4. Гарантії законності
|
|
172. | § 5. Поняття правопорядку
|
|
173. | § 6. Функції та принципи правопорядку
|
|
174. | § 7. Державна дисципліна
|
|
175. | Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості
|
|
176. | § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб`єктами і глибиною відображення правової дійсності
|
|
177. | § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
|
|
178. | § 4. Правова культура: зв`язок із загальною культурою. Види правової культури
|
|
179. | § 5. Правова культура суспільства
|
|
180. | § 6. Правова культура особи
|
|
181. | § 7. Професійна правова культура
|
|
182. | § 8. Структура правової культури суспільства
|
|
183. | § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
|
|
184. | Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
|
|
185. | § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
|
|
186. | § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
|
|
187. | § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
|
|
188. | Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
|
|
189. | § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
|
|
190. | § 3, Види, способи і типи правового регулювання
|
|
191. | § 4. Механізм правового регулювання
|
|
192. | § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
|
|
193. | § 6. Стадії механізму правового регулювання
|
|
194. | § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
|
|
195. | § 8. Юридична техніка
|
|
196. | Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ
|
|
197. | § 1. Предмет і об`єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
|
|
198. | § 2. Поняття типу (сім`ї) правової системи
|
|
199. | § 3. Класифікація правових систем світу
|
|
200. | § 4. Основні типи і підтипи (груп
|
|
201. | § 5. Місце правової системи України
|
|
202. | Глава 29 РОМАНО-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
|
|
203. | § 2. Формування романо-германського типу правової системи
|
|
204. | § 3. Система права та її структура
|
|
205. | § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
|
|
206. | § 5. Делегована правотворчість
|
|
207. | § 6. Правотворчість суб`єктів федерації
|
|
208. | § 7. Правовий звичай
|
|
209. | § 8. Правова доктрина
|
|
210. | § 9. Принципи права
|
|
211. | § 10. Роль судової практики
|
|
212. | §11. Кодификація
|
|
213. | Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
|
|
214. | § 2. Загальне право Англії
|
|
215. | § 3. Право справедливості
|
|
216. | § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
|
|
217. | § 5. Правовий звичай
|
|
218. | § 6. Правова доктрина
|
|
219. | § 7. Принципи права
|
|
220. | § 8. Система англійського права
|
|
221. | § 9. Норма права
|
|
222. | §10. Дія прецедентної норми в часі та просторі
|
|
223. | § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
|
|
224. | § 12. Делегована правотворчість Англії
|
|
225. | § 13. Юридична термінологія країн загального права
|
|
226. | § 14. Судова система Англії
|
|
227. | Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США
|
|
228. | § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
|
|
229. | § 3. Судова система США
|
|
230. | Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
|
|
231. | § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
|
|
232. | § 3. Основні риси правової системи Канади
|
|
233. | § 4. Особливості правової системи Австралії
|
|
234. | § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
|
|
235. | Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи
|
|
236. | § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
|
|
237. | § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
|
|
238. | § 4. Система права. Кодифікація
|
|
239. | § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
|
|
240. | Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
|
|
241. | § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
|
|
242. | Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО
|
|
243. | § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
|
|
244. | § 2. Поняття мусульманського права
|
|
245. | § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
|
|
246. | § 4. Джерела мусульманського права
|
|
247. | § 5. Система мусульманського права та її структура
|
|
248. | § 6. Норма мусульманського права
|
|
249. | § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
|
|
250. | § 8. Мусульмансько-правова доктрина
|
|
251. | § 9. Принципи права
|
|
252. | § 10. Правовий звичай
|
|
253. | § 11. Закон. Кодифікація
|
|
254. | § 12. Особливості судової системи
|
|
255. | 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права
|
|
256. | § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
|
|
257. | § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
|
|
258. | § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
|
|
259. | § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
|
|
260. | Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
|
|
261. | § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
|
|
262. | § 3. Джерела права
|
|
263. | § 4. Термін «право». Ставлення до суб`єктивного права
|
|
264. | § 5. Система права. Норма права
|
|
265. | § 6. Кодифікація
|
|
266. | 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування
|
|
267. | § 2. Джерела права сучасної Японії
|
|
268. | § 3. Система права сучасної Японії
|
|
269. | § 4. Закон. Кодифікація
|
|
270. | Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
|
|
271. | § 2. Основні риси звичаєвого права
|
|
272. | § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
|
|
273. | § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
|
|
На попередню