ПІСНЯ ДРУГА
1] О ви, хто прагне вутлими човнами
2] Здогнать моє співаюче судно
3] І ніжними утішитись піснями,
4] Назад вертайте краще, бо одно
5] Судилось вам - у безбережнім морі
6] Себе згубити і піти на дно.
7] Я перший мчу в незвіданім просторі;
8] Мінерва дме, кермує бог співців,
9] І дев'ять муз постерігають зорі.
10] Ви ж, нечисленні, хто споконвіків
11] До ангельського хліба тягне шию,
12] Хоч тут усмак його ніхто не їв,
13] Оддайтеся хоробро вітровію
14] І, поки слід лиша в воді мій рух,
15] Стерніть свій корабель в морську стихію!
16] Як ваш, не дивувався смілих дух,
17] Коли в колхідське поле, тестем дане,
18] Погнав Ясон биків, немов пастух.
19] Бажання вроджене, безперестанне
20] В богоподібне царство мчало нас.
21] Випереджали небо ми зірчане.
22] Вверх владарка дивилась, я ж весь час
23] На неї, й протягом тієї миті,
24] В яку із лука стрельнуть встигнеш раз,
25] Там опинились ми, де розмаїті
26] Мене дивниці вразили, а та,
27] Якій були чуття мої відкриті,
28] В якій краса сіяла й чистота:
29] «Хто зніс на першу зірку нас, - сказала, -
30] Того уславлять хай твої уста».
31] Мені здалось, що хмара нас вкривала
32] Велика, щільна, сяюча, пласка,
33] Мов адамант, де сонця міць вдаряла.
34] Перлина вічна, з одного куска,
35] Втягла нас, і ніщо не затремтіло,
36] Як промінь втягує вода в'язка.
37] Був тілом я, й було незрозуміло,
38] Як в інший умістився мій об'єм,
39] Бо неможливо ж тілу вкластись в тіло,
40] Й бажанням спалахнув я, як вогнем,
41] Пізнати Сутність ту, в якій єднання
42] Людини з Богом вічним пізнаєм.
43] Спізнається в ній наше сповідання, -
44] Бездоказова, звісно, віра ця, -
45] Як перших вірних кращі сподівання.
46] Я відповів: «До вічного Отця
47] Підношу скільки маю шани й дяки,
48] Що взяв мене від смертних в ці місця.
49] Але скажіть мені, що то за знаки
50] На цьому тілі, з приводу яких
51] Про Каїна пригадує всілякий?»
52] Всміхнулась злегка: «В сітях мов густих
53] Так б'ється мисль, коли чуття не в силах
54] Відкрити світ одним з ключів своїх,
55] Тож, - мовила, - йди далі не по стрілах
56] Здивовання: це тягне почуття
57] З собою розум на коротких крилах.
58] Скажи мені, яка тут мисль твоя?»
59] А я: «Складають всесвіту багатство -
60] Тіла щілинні й щільні, мислю я».
61] Й вона: «Покинеш цих думок жебрацтво
62] І взнаєш, що впадуть вони без сил,
63] Лиш зрушу доказів своїх вояцтво.
64] У восьмім небі повно тих світил,
65] Що кожне з них від інших всіх різниться
66] У силі світла й величинах тіл.
67] Якби тут полягала вся різниця,
68] У ступені щілинності однім,
69] Одне з усіх могло б хоч як втісниться.
70] Прикмет же різність вдячна основним
71] Засадам, що їх всі, крім однієї,
72] Ти відкидаєш висловом своїм.
73] І до плямистості якби тієї
74] Щілинність спричинялася, тоді
75] Нецільною б речовина всієї
76] Була планети; і як ті худі
77] Чергують з ситими місцями в тілі,
78] В цій книзі білі аркуші й руді.
79] У першім разі видний на світилі
80] Під час затьмарень став би диск ясний,
81] Просвічений крізь місяцеві щілі.
82] Цього ж немає. Отже, ми хутчій
83] Іще одне припущення відкинем
84] І в помилці упевнимось твоїй.
85] У разі ж з тілом, в масі неєдиним,
86] Натрапить світло на путі кінець,
87] Ішовши встріч суціль твердим глибинам,
88] І не єдиний верне промінець,
89] Мов колір, що відбивсь об стекла верхні,
90] Коли під них підкладено свинець.
91] Та, може, скажеш ти, що промінь мерхне,
92] Бо йде назад не з самої землі,
93] А з глибшої і дальшої поверхні.
94] Ці доводи, на силу немалі,
95] Такий спростує дослід знаменитий,
96] Бо досвід - ґрунт науки взагалі:
97] Візьми три дзеркала, щоб встановити
98] Два поруч зблизька, третє вглиб відстав,
99] Щоб із-за них могло тобі ясніти,
100] А за собою свічника пристав,
101] Щоб відбивався світ у тих дзеркалах
102] І від усіх до тебе повертав, -
103] То, дивлячись у них на різних далях,
104] Враз троє пломенів побачиш ти,
105] На розмір різних, а на силу сталих.
106] Отож, як з сонячної теплоти
107] Оголюється снігу підоснова
108] Від холоду свого та білоти,
109] Роздерла так моя правдива мова
110] Запону, що тобі вкривала зір,
111] І сяє нині істина чудова.
112] Під небом, де панує Божий мир,
113] Велике тіло з перших днів кружляє
114] Й дає буття всьому на весь свій шир.
115] А ближче небо, що від зір палає,
116] Всі різні сутності, які в нім є
117] Й різняться з ним, буттям тим обділяє.
118] І в кожній іншій сфері є своє,
119] Яке вона безперестанно плодить,
120] Йому причин і цілей надає.
121] Ці члени світу поступово сходять,
122] Як бачив сам ти навіч, слід у слід
123] І взяте угорі донизу зводять.
124] Ти продивись моїх правдивий хід
125] Для тебе міркувань неоціненних,
126] Бо через них лежить прямий твій брід.
127] Одвічний рух і сила кіл священних,
128] Як спритність молота від коваля,
129] Залежать всі од рушіїв блаженних.
130] І небо, що зірок юрба встеля,
131] Ту зобразити мисль високу прагне
132] Й відбить, навкруг якої все кружля.
133] І як душа, що тлін на себе вдягне, -
134] Себе по різних членах несучи,
135] Так зробить, що з них кожен дій забагне,
136] Так розум, доброту скрізь ведучи,
137] її по зоряних розносить чудах,
138] Навкруг своєї єдності йдучи.
139] В зв'язок заходячи по всіх усюдах
140] З коштовним тілом, всяка сила й міць
141] Єднається із ним в житті у людях,
142] І, з радісних природи таємниць,
143] Крізь тіло блискотить яскраво й світло,
144] Мов радість з глибини живих зіниць.
145] Ось через що різниться з світлом світло,
146] І аж ніяк не через щільність ту;
147] Це основне, що на весь світ розквітло
148] І творить все - темноту й ясноту».