ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА
1] Блаженне змовкло дзеркало, кінчавши
2] На цім, я ж пробував на смак своє,
3] У солодощі гіркоту мішавши,
4] І та, що ввись вела чуття моє:
5] «Зміни гадки, згадай, що я, - сказала, -
6] При тім, від кого легшим все стає».
7] Я погляд звів на ту, що так втішала,
8] І вздрів любов таку в ясних очах,
9] Що враз німою мова в мене стала
10] Не тим, що нетвердий я у словах, -
11] А тим, що розум мій понад межею
12] Без вищих вожаїв загубить шлях.
13] Сказать лиш можу, що, втішавшись нею,
14] Не зв'язувалось почуття ніяк
15] Із пристрастей юрбою усією.
16] Одвічна радість полум'ям, однак,
17] Сіяла в Беатріче і, відбита,
18] Щасливила мене, як свята знак.
19] Мене скорила усмішка розлита,
20] Коли сказала: «Озирнись і чуй,
21] Бо втіха не в моїх очах лиш скрита».
22] Як інколи в обличчях всім в очу
23] Буває сила почуття такого,
24] Що душі коряться його мечу,
25] Так із палання сяєва святого
26] Збагнув я, зір на нім спинивши свій,
27] Що має він додати щось до цього.
28] І він сказав: «На гілці п'ятій цій
29] У дереві, що живиться в вершині,
30] Плодами вкриване в листві густій,
31] Блаженствують ті духи, що в тіснині
32] Якби жили між горя та біди,
33] Багатшали з їх діл би музи й нині.
34] Тож на хрестові плечі погляди:
35] На голос мій посуне їх лавина,
36] Мов миготливих блискавок ряди».
37] Й побачив я, як на ім'я Навіна
38] Майнув хрестом високий пломінь цей,
39] І мову, й рух ввібрала мить єдина.
40] Був названий великий Маккавей,
41] І сяєво вслід вогняним гірляндам
42] Кружляло, наче дзиґа у дітей.
43] Перед Великим Карлом та Орландом
44] В душі захоплень спалахнув мільярд:
45] От соколи, зразки шляхетним грандам!
46] Майнули ще Гульємо, Реноард
47] І герцог Готтіфред переді мною,
48] Хрестом ще перебіг Руберт Гвіскард.
49] Вмішавшись між юрбою вогняною,
50] Дух предка дав мені урозуміть,
51] Що й тут він славний піснею дзвінкою.
52] І я праворуч повернувсь на мить
53] Щоб з мови або рухів Беатріче
54] Збагнути, що повинен я чинить.
55] І в неї зір так сяяв мальовниче,
56] Так променисто, навіть перейшов
57] Він досі бачене в її обличчі.
58] І як із того, що вогонь основ
59] Тому, хто творить благо, все ясніша,
60] Він рух в чесноту осягнуть готов,
61] Так осягнув я, що дуга рівніша
62] Мене укупі з небом в вись знесла,
63] Бо я дививсь, як диво яскравіша.
64] І як збігає краска із чола
65] Та щік, і лиця знов стають сліпучі,
66] Коли красуня сором свій збула,
67] Так я зирнув, і очі невсипучі
68] Сказали, що мене прийняв терен
69] На шостій зірці, не такій блискучій.
70] Той смолоскип Юпітерів блажен
71] Іскривсь любов'ю, пломенів частками,
72] До наших дуже схожими письмен.
73] І як птахи летять над берегами,
74] Зрадівши кормові, і вниз і ввись,
75] Шикуючись і колами, й рядами,
76] Так і святі створіння піднялись,
77] І, ринучи у небі, мов обвали,
78] То в «Л», то в «Ю», то в «2>» вони плелись.
79] Вони спочатку з піснею кружляли;
80] А, склавши букву, з палом мовчазним
81] Хвилину-другу з місця не рушали.
82] О Пегасеє, людям видатним
83] Ти довгий вік даєш, у славі милий,
84] Вони ж-і царствам, і містам значним, -
85] Так освіти мене, щоб міг я, смілий,
86] До них колишній образ повернуть!
87] Надай моїм рядкам колишні сили!
88] У сімках п'ять разів пробігли путь
89] І приголосні, й голосні, й з частини
90] Шукав я сили цілість осягнуть.
91] «Любіте правосудіе», - з картини
92] За дієсловом там іменник став,
93] «Кто суд вершиш над всім», - й ущухли плини.
94] Скінчивши «М», собою не писав
95] їх сонм нічого більше, і Юпітер
96] Сріблом в розводах золотих засяв.
97] І на шпилях останньої із літер
98] Побачив я, як славили вогні
99] Те благо, що несе їх, наче вітер.
100] Як із удареної головні
101] Злітають іскри та й летять, мигтівши,
102] Й на них ворожать неуки дурні,
103] Так тисячі мигтінь звились, злетівши,
104] Ці - дуже високо, а нижче - ті,
105] Як присудило сонце, їх створивши.
106] І вздрів я, - з душ, зупинених як стій,
107] Орлину шию й голову малює
108] Хтось в огненно-прекрасній чистоті.
109] Митець той вчителя не потребує:
110] Він вчитель сам у блиску сяйних риз,
111] Він формами й пташиних гнізд керує.
112] А решта душ блаженних збилась вниз
113] На букву «М», вінцем з лілей укриту,
114] Й в коротку мить закінчила ескіз.
115] О ніжна зоре! Скільки самоцвіту!
116] І все це свідчить: правий суд гряде
117] Нам з неба, повного твойого світу!
118] Тож я благаю Вищий Розум, де
119] Береш свій рух і міць, знайти між люду,
120] Звідкіль на промінь твій той дим іде.
121] І знов на тих звести свій гнів, осуду,
122] Котрі на ринок обертають храм,
123] Який завдячує і муці, й чуду.
124] О військо, що мені зустрілось там!
125] За тих молись, хто взяв зразок поганий
126] І на брехню піддався ворогам.
127] Колись ішли на війни громадяни,
128] Мечі гострили на ворожу рать, -
129] Тепер грабують хліб, Отцем всім даний.
130] Згадай-но ти, хто пишеш, щоб стирать:
131] Петру і Павлу, вбитим за саджання
132] Того, що нищиш, - вік не умирать.
133] Ти, певно, скажеш: «Скупчивши жадання
134] На тім, хто радо ніс пустель ярем
135] І з танців смертного зажив страждання, -
136] Забувся я про Павла з Рибарем».