ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
1] По цих словах твій Карл, Клеменцо гарна,
2] Повідав, скільки зла його сім'ї
3] Наробить люта ворожнеча марна,
4] Й сказав: «Мовчи, хай літ спливуть рої».
5] Тож мовить мушу лиш, що сплатять в плачі
6] За ваші муки миру крадії.
7] Святого сяєва життя гаряче
8] Вернуло знов до сонця, до мети
9] Всього, що в світі є, буттям кипляче.
10] Ой леле душам тих, хто й сам іти
11] Звик понизу й думки свої принизив
12] До ницої мирської суєти!
13] Аж от ще блиск себе до нас наблизив,
14] І спалах сяяння його я мав
15] За лагідний мені до втіхи призив.
16] І погляд Беатріче, що сприймав
17] Його в тремтливості я невимовній,
18] Ласкаво знову дозвіл мені дав.
19] «О мир подай душі, бажання повній,
20] Блаженний душе, - я сказав, - промов,
21] Що втямив думку ти без слів іззовні».
22] І світ мені новий, що вів з основ
23] Глибоких надр, похвальний спів у славі,
24] Сказав, мов той, хто на добро готов:
25] «В Італії, зіпсутій і кривавій,
26] На землях від Ріальто до хребта,
27] Який дарує води Бренті й П'яві,
28] Є не така й велика висота,
29] Де блиснув факел в замку старовиннім
30] І попалив навкруг поля й міста.
31] Із ним були одні ми за корінням.
32] Куніцца звалась я і тут свічу,
33] Цієї зірки скорена промінням.
34] Я безтурботно й радісно лечу
35] І розгрішаю бурний шлях гріховний,
36] Хоч втямить це юрбі не по плечу.
37] А цей, до нас найближчий, скарб коштовний
38] Мав славу голосну, ще поки жив,
39] І поки край їй прийде безумовний,
40] Цей сотий рік зросте у п'ять разів.
41] Поглянь лишень, які той мав заслуги,
42] Хто друге по собі життя лишив.
43] Не так міркує натовп, що без туги
44] Між Тальяменто й Адідже живе
45] Й, хоч битий, а не визнає наруги.
46] Та скоро бунт знамено бойове
47] Підніме в Падуї, й Віченца в твані
48] Інакшою водою підпливе.
49] Де збіглись води в Сілі та Каньяні,
50] Владар підносить в гордості чоло,
51] Хоч вже плететься сіть, в яку він встряне.
52] У Фельтро скорбному велике зло
53] Таке учинить пастир нечестивий,
54] Що й менше в Мальті варт карать було.
55] Під кров феррарців в світі неможливий
56] Потрібен чан; на унції ж вагар
57] Ту кров не зважив би й найбільш терпливий,
58] Якою, партії любимій в дар,
59] Поллє люб'язний цей священик поле,
60] Та не здивує тамошніх почвар.
61] Згори, з дзеркал, що звуть у вас Престоли,
62] Яскраво сяє вишній Судія,
63] Що не марнує слів своїх ніколи».
64] Вона замовкла, й сяйного буття
65] У вічній ясності могутня сила
66] Знов узяла її, як бачив я.
67] 1 інша радість, знана вже, ступила
68] Під пломінь у моїх жадних очах,
69] Немов рубін у променях світила.
70] Радіють сяєвом у небесах,
71] Як на землі усмішкою; хмурніє
72] Тінь унизу, коли думки в сльозах.
73] «Бог бачить все й в твоєму зорі мріє,
74] Блаженний, - я промовив, - голова
75] Від тебе жодна дум своїх не скриє.
76] Чи голос твій, що в небесах співа, -
77] Тут кожне полум'я благословенне
78] Шістьма крильми обличчя закрива -
79] Моє жадання обмине смиренне?
80] Йшло б запитання з мене без зусиль,
81] Коли б я в тебе вливсь, як ти у мене».
82] «Найбільший діл, де хвилі мчать суціль, -
83] В таких словах почав свою він мову, -
84] Із вод, що сушу тиснуть звідусіль,
85] Між берегів розтяг свою основу
86] Так проти сонця, що меридіан
87] Стає на місці, де крайнебо, знову.
88] На цьому долі жив я, бережан,
89] Між Ебро й Магрою, що омиває
90] Кордонний Генуї й Тоскани лан.
91] Схід сонця й захід в той же час буває
92] В Буджеї й в рідному краю моїм,
93] Де кров ще й досі хвилі зогріває.
94] Я Фолько звався між людей, яким
95] Був знаний на ім'я; тепер душею
96] Владає небо, як колись я ним.
97] Ні Белова дочка в ганьбу Сіхею
98] Й Креусі не була така палка,
99] Як я із невтолимістю своєю,
100] Ні зведена дівчина боязка
101] Зі скель Родопських, ні Алкід могутній,
102] Якого вбила жінчина рука.
103] Не згадують тут голоси покутні
104] Гріха старого, й кожен промовля
105] Про мудрість, що приводить час майбутній.
106] Зорим тут на мистецтво не здаля,
107] Захоплено віддаємося благу,
108] Що в вишній дольній світ переробля.
109] Але щоб ти відчув свою звитягу
110] Й здолав останні сумнівів сліди,
111] Я ще затримаю твою увагу.
112] Ти хочеш знати, хто пливе сюди
113] В осяйності сліпучій та глибокій,
114] Мов сонце в шарі чистої води?
115] То знай, що тут вкушає вічний спокій
116] Раава і, вінчаючи нас всіх,
117] Підводиться на сходинки високі.
118] Найперша із тутешніх душ святих,
119] Де видно ще ваш світ у тіні млистій,
120] Вінців сподобилася золотих.
121] Це правильно було, що в сфери чисті
122] Він зніс її, як тріумфальну віть
123] Звитяги, що здобув, прип'явши кисті,
124] Сприяла ж славі до кінця століть
125] Вона Ісусовій в святій країні,
126] Якої пам'ять папі не болить.
127] В твоєму місті рідній тій дитині
128] Того, хто перший встав проти Творця
129] І лихо заздрістю приніс людині,
130] З'явилася проклята квітка ця,
131] Яка зі шляху вівці гонить люто
132] Й на вовка обертає чабанця.
133] Святе письмо, святих отців забуто,
134] Звід Декреталій всю науку зжер,
135] І це на їхніх берегах почуто.
136] Ось папі й кардиналам труд тепер,
137] Байдужий їм той Назарет з хатками,
138] Де крила Гавриїл колись простер.
139] Та Ватикан, святі прадавні храми
140] І кладовища, де поліг той люд,
141] Який пішов Петровими слідами,
142] У себе скоро винищать весь блуд».