ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТА
1] Коли обоє родженців Латони
2] При знаках Терезів та Барана
3] Стоять на точках обрійної зони,
4] То, поки їх вагу зеніт єдна
5] Й, міняючи півкулю мальовниче,
6] І він цей пояс кидає, й вона, -
7] Так глянула, всміхнувшись, Беатріче,
8] Звернувши блиск нетлінної краси
9] На цятку й відсвіт на моїм обличчі,
10] І почала: «Непевні голоси
11] З твого бринять єства, що взнать схотіло,
12] Де сходяться простори всі й часи,
13] Не щоб покращать - цього, зрозуміло,
14] Не може буть, - а щоб в красі ясній
15] Усюди слово «Єсмь» заблискотіло,
16] Любов одвічна в вічності своїй
17] Поза часів і просторів імлою
18] Створила дев'яти любовей рій,
19] І перш вона була сама собою,
20] Ні «перш», ні «після» не було, коли
21] Дух Божий промовляв понад водою.
22] Він суть і речовину, що були,
23] В політ у бездоганний блиск усталив,
24] Як тритятивний лук на три стріли.
25] І як у скла, бурштинів чи кристалів,
26] Що промінь проникає в них і вмить
27] Наповнює без всяких інтервалів. -
28] Так став триформний твір Господній лить
29] Єдине неподілене сіяння,
30] І ладу в нім було не розрізнить.
31] А далі йшли ладнання та світання
32] Тих сутностей, що встали на верхах
33] У всесвіті, які значить діяння.
34] Можливість же - внизу, де тьма і страх;
35] Всередині - діяння і можливість
36] У нерозв'язних заплелись зв'язках.
37] Довів Ієронім вам справедливість
38] Думок про те, що ангельські війська
39] Старіші за стрімку світів рухливість.
40] Та істина написана ярка
41] В усіх письменників Святого Духа,
42] Побачиш це з їх кожного рядка.
43] І розуму свого лишень послухай:
44] Чи довго рушії знесли б усі,
45] Що справжня досконалість їх не руха?
46] Так взнав ти, де й коли любові ці
47] Сотворено і як; в бажаннях в тебе
48] Отож загашено три пломінці.
49] Ще не налічив двадцяти як треба,
50] А частка ангелів геть потрясла
51] Стихії ваші від основ до неба.
52] А інші закружляли без числа,
53] Й тебе захоплює та невгавуща
54] Жага, що в коло танців їх ввела.
55] Примусила упасти проклятуща
56] Пиха того, якого - зрів ти сам -
57] Стиска вага, з усіх земних найдужча.
58] А ті, кого ти бачиш тут і там,
59] Смиренно визнали, що розумінням
60] Завдячують лише святим словам.
61] Наповнилися очі їх зорінням,
62] Засяяли заслуги й благодать
63] їх цілковитим і твердим болінням.
64] Покинь свій сумнів, ти повинен знать:
65] Заслуга тягне благодать, і знову
66] Любов готується її сприйнять.
67] Тепер собор цей і стезю чудову
68] Ти самотужки розглядати линь,
69] Коли мою сприйняв як треба мову.
70] А що твердить усяка шкільна тлінь,
71] Говорячи про ангельську породу,
72] Про здатність мислі, пам'яті, волінь,
73] То я скажу, щоб відвернути шкоду,
74] Якої щирій правді завдає
75] Закрутистий читець такого роду:
76] Ці духи, щастя бачивши своє
77] У Божому лиці, очей не зводять
78] Від Нього, бо Йому все явним є.
79] Отож ніколи зору їх не шкодять
80] Новини, тож нема потреби їм
81] Пригадувать думки, що геть проходять.
82] Ми ж унизу, хоч не спимо, а сним,
83] І вірячи й не зірячи казанням,
84] На осуд і ганьбу синам земним.
85] Не ростемо там філософуванням,
86] Бо світ усіх занадто полонив
87] І марнотою, й самовихвалянням.
88] А тут не менший викликає гнів,
89] Ніж перекручування в Божім слові
90] Й додатки, роблені до наших днів.
91] Не маєте ви й гадки, скільки крові
92] Взяла його сівба, тому й вінця
93] Був гідний той, хто йшов з ним до любові.
94] А марна слава знаджує ченця
95] На вигадки, щоб їхній блиск торкнувся
96] Усіх, з Євангелія ж - ні слівця.
97] От ці твердять, що місяць повернувся
98] Під час страстей Христа, не даючи,
99] Щоб сонця промінь крізь пітьму проткнувся;
100] А ті - що день пропав десь уночі,
101] Тікаючи із неба Палестини,
102] Від індів та іспанців біжачи
103] Імення Лапо й Бінді хто не стріне
104] В Флоренції на вулицях витких?
105] А з кафедри дурниць ще більше рине.
106] З казань же гурт овець бреде тупих,
107] Пустопорожню ремиґає фразу,
108] Й темнота їхня не рятує їх.
109] Христос апостолам не дав наказу:
110] «Ідіть і проповідуйте брехню», -
111] До неї в них він виховав відразу.
112] Це їх запалювало на борню
113] За перемогу вічного блаженства;
114] Євангельє за спис було й броню.
115] А нині храми сповнені блазенства,
116] Як сміхом зайдеться в мирян душа,
117] Клобук аж дметься з шалу верховенства,
118] А в шлик таке вгніздилося пташа,
119] Що люд би, бачивши його, побачив,
120] Хто саме їх щосвята розгріша.
121] І дур такий усіх людей позначив,
122] Що вірять всяким брехням навмання,
123] Хоч доказів ніхто їм не постачив.
124] Смакує так в Антонія свиня,
125] Смакують інші, за свиней поганші,
126] Яким підробка гроші підміня.
127] Та ми таки зблудилися, - поглянь же,
128] Зверни свій погляд на правдиву путь,
129] Щоб час і шлях у нас були без ґанджі.
130] Роди ці ангельські далеко йдуть
131] В чисельності, і ані смертна мова,
132] Ні розум їх не можуть осягнуть.
133] Уважно придивися ти до слова
134] Із тьмою тем, що мовив Даниїл,
135] І в нього скрита числова основа.
136] Найперше світло, сяючи навкіл,
137] По-всякому сприймається повсюди,
138] Бо стільки з ним злучається світил.
139] Вчин од чуття не від ступа нікуди,
140] Й вогонь любові в кожнім язику
141] По-різному горіть чи жевріть буде.
142] Поглянь, велику творить річ яку
143] Одвічна сила, бо себе всю крає
144] В стількох дзеркалах, в кожному шматку, -
145] І неподільність завжди зберігає».