ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
1] По мудрій мові полум'я блаженне
2] Замовкло, й знову порух між світів
3] Послав кружляти жорно те священне,
4] Та й першого ще кола не довів,
5] Коли намисто в зовнішньому крузі
6] Замкнуло з рухом рух, зі співом спів.
7] Суремний спів той в кожній нашій музі,
8] В сиренах наших зараз же чутно,
9] Як видно денний блиск у водній смузі.
10] Як на дугу дуга стримить водно,
11] Така ж і кольорами, й кривиною,
12] Мов слід Іріди крізь небес вікно,
13] Але породжувана основною,
14] Тієї голос, начебто, яка,
15] Мов пара сонцем, всушена жагою,
16] Дуга ж звисає, як печать тривка,
17] Засвідчивши слова до Ноя Божі:
18] Не взна потопу більш сім'я людська, -
19] Так віковічні ці сплелися рожі,
20] І, згоджені із одною одна,
21] Круг нас вились вже дві гірлянди гожі.
22] Та враз врочиста пісня голосна,
23] Тріумфу гомін, радісне палання,
24] Із сяйвом сяйва мова затишна
25] Спинились в спільнім трепеті чекання
26] (Буває спільним так на світлі й в тьмі
27] Повік і вій змикання й розмикання), -
28] І з серця пломеня в новій юрмі
29] Злетіла річ, що зразу ж притягнула,
30] Мов зірка голку, зір уважний мій
31] І почала: «Любов, що огорнула
32] Мене, того вождя вславлять велить,
33] Бо про мого хвала тут спалахнула.
34] Обом достойно ту хвалу ділить, -
35] Як на землі рівнялися війною,
36] То й в славі цей із тим уряд стоїть.
37] Христова рать, великою ціною
38] Добувши зброю знов, брела до хмар,
39] Мала числом, несмілою ступою,
40] Коли в віках пануючий владар
41] На ці полки, запалі у тривогу,
42] Проливши не в заслугу щедрий дар,
43] Прислав своїй дружині на підмогу
44] Двох витязів, що їх діла й слова
45] Розгублених вернули на дорогу.
46] У тій землі, з якої повіва
47] Зефір солодкий, що теплом стікає
48] В Європу й зеленню її вкрива,
49] Та не у тому хвиль бурхливих краї,
50] Ізвідки вечорами суне мла,
51] А сонце від людських очей тікає,
52] Щаслива Каларога розцвіла,
53] Захищена великими щитами,
54] Де лев то здоланий, а то дола.
55] Тут народивсь закоханий без тями
56] В Христову віру богатир святий,
57] До друзів добрий, грізний з ворогами.
58] Зачатий, він такої висоти
59] Досяг одразу у своїх чеснотах,
60] Що неньці дав майбутнє проректи.
61] Коли в хрещальні малось при кіотах
62] Його і віру шлюбом об'єднать,
63] Обом те благо творячи в щедротах, -
64] Тій, що за нього згоду мала дать,
65] Наснилось, що його, з братами спільно,
66] За труд вмиває Божа благодать.
67] І щоб у слові суть відбилась пильно,
68] На рідних знявшись, дух його нарік
69] Того найменням, чий він був суцільно.
70] Отож з ім'ям Господній - Домінік -
71] Він між усіх обранців став Христових
72] У вертограді щирий помічник,
73] Посланець ще й слуга в садах Христових,
74] І першою спахнула в нім любов
75] До першої поради з вуст Христових.
76] Вночі ще змалку, повний молитов,
77] Він крижем падав долі, мовчазливий,
78] Мов кажучи: «Я в світ на те й прийшов».
79] Феліче-батьку, справді ти щасливий!
80] Джованно-мати, мила небесам!
81] Бо зміст в іменнях ваших справедливий.
82] Не слідуючи суєтним трудам
83] Остійця чи Таддео недоспалим,
84] Він добував лиш манну справжню сам.
85] Невдовзі став знавцем він досконалим
86] [ взявся у саду глядіти грон,
87] Що гинуть з виноградарем недбалим.
88] В престолу, що болів за всіх, в полон
89] Убозтвом взятих, а не про найближчих
90] (Бо виродок іще не сів на трон),
91] Він не посад тепліших або вищих,
92] Не виплати по два чи три за шість,
93] Не «десятини іже Божьїх нищих», -
94] А дозволу просив на добру вість
95] Про сім'я двадцяти чотирьох квітів,
96] Яку він сам заблудним розповість.
97] Знанням і волею шляхи намітив
98] Та й ринув на апостольські путі,
99] Немов потік із верхових гранітів.
100] Рубати єретичний сухостій,
101] І тим була палкіша в нього сила, -
102] Чим впертіший траплявся опір їй.
103] Пішла від нього вод силенна-сила,
104] Що католицьким садом протіка
105] Й багато вже деревець в нім зросила.
106] Коли таке одне з коліс візка,
107] В якому Божа церква подолала
108] Ворожі в міжусобицях війська,
109] То уявляєш славу, що засяла
110] Круг другого, якому з вуст Фоми
111] Хвала переді мною тут лунала?
112] Проте забулись колії самі
113] Од верху кола, й з винного остатку
114] Сама лиш цвіль зосталась серед тьми.
115] Шляхом вождя родина йшла спочатку,
116] Але багато хто з його сім'ян
117] Вже ставить пальці там, де ставив п'ятку.
118] Й невдовзі доведе пожнивний лан
119] Суцільну ґандж; до житниць не попавши,
120] Почне являть обурення бур'ян.
121] Звичайно, в томі нашому гортавши
122] Одну по одній славні сторінки,
123] Читаєш: «Я такий, яким був завше».
124] В Касале ж, в Акваспарті, навпаки.
125] Статут чернецький, як до їх натури,
126] Тим - засуворий, іншим - залегкий.
127] Поглянь, я дух живий Бонавентури
128] Із Баньйореджо; службу ніс у лад,
129] Не важачи на лівий зиск понурий.
130] От Августин з Іллюмінатом вряд,
131] З мотуззям первістки із стада того,
132] Що їм, вбогеньким, Бог надав розрад.
133] Тут і Гуго од Віктора святого
134] З Петром їдцем, з Іспанським теж Петром,
135] Що дав дванадцять книг ума земного.
136] Натан-пророк тут, тут і Хризостом
137] (Що значить Златоуст), Ансельм з Донатом,
138] Який відомий видатним трудом.
139] З Рабаном, що у Фульді був абатом,
140] Тут калабрійський пастир Джоакін,
141] Пророчим даром вславлений багатим.
142] Що тут великий Божий паладин
143] Підніс на заздрість вчинки незабутні,
144] Це брат Фома причиною, - це він
145] На те підніс мене й вогні супутні».