1. Беручи до уваги, що єпископи та інші особи, що посідають духовні посади, не мають права юрисдикції у
ПО
світських справах, оскільки духовні посади мають таке важливе значення, що вони повинні заволодіти людиною повністю, і багатий досвід показує, що втручання духовних осіб у юрисдикцію стосовно світських справ спричиняло великі незручності і неприємності як церкві, так і державі, його величність... дав свою милостиву згоду, щоб було постановлено, і владою цього парламенту так і постановлено, що ні архиепископ, ні єпископ, ні будь-яка інша особа, яка посідає тепер або у майбутньому буде посідати духовну посаду, не можуть... після 15 лютого 1642 р. посідати яку-небудь посаду або місце, подавати голос або голосувати, користуватися чи здійснювати якісь повноваження або владу в парламенті цього королівства, а також бути членом Таємної ради його величності (його спадкоємців або наступників) чи мировим суддею для слухання і вирішення справ або звільнення заарештованих з місць ув'язнення, здійснювати яку-небудь юрисдикцію у світських справах, ... і повинні повністю бути позбавлені і визнані неспроможними посідати, отримувати, користуватися або здійснювати які-небудь із вище зазначених посад, місць, повноважень, прав і справ, про які сказано вище.
2. І далі постановлено зазначеною вище владою, що усі дії, починаючи після 15 лютого, які будуть здійснені якимось архієпископом, єпископом або якоюсь іншою особою, що посідає духовну посаду, а також будь-яка і кожна подача голосу або голосування... всупереч меті і істинному змісту цього акта, будуть вважатись повністю недійсними у всіх відношеннях.