31. На вищому рівні вони виражають радість від Божої любові, вдячність за те, що Він визнає нас, недостойних, Своїми дітьми. Нижчий рівень представлений блудним сином, який, перебуваючи у вигнанні, плаче за своєю батьківщиною; вищий рівень — блудним сином, який плаче від радощів на святі у батьківському домі. На нижчому рівні сльози схожі на "кров з ран нашої душі", якщо скористатись словами св. Григорія Ниського32; на вищому рівні вони означають одухотворення почуттів і є одним з аспектів тотального Преображення людської особи через Божественну благодать.
Але так само, як із розрізненням природного та духовного плачу, ми мусимо уникати протиставлення цих двох рівнів духовних сліз. Один рівень духовних сліз поступово переходить в інший. Те, що починається як сльози розкаяння за гріх, — те поступово перетворюється у сльози вдячності й радості. Тож, у цьому дарі сліз ми ще раз бачимо утвердження думки, на якій ми постійно наголошували: покаяння є не негативним, а позитивним, не руйнівним, а життєдайним, воно не пригнічує, а сповнює надією.
Сумні, та все ж веселі
Отже, таким є наш досвід "великого розуміння" чи "зміни розуму", позначених словом "покаяння". Сповнене горем і водночас радістю, покаяння виражає творче напруження, яке ми завжди знаходимо у християнському житті на цій землі, так переконливо висловлене апостолом Павлом: "Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса у нашім житті було явним... як ті, що вмирають, а все живі... як сумні, та завжди веселі" (2 Кор 4,10; 6,9-10). Як життя у безнастанному покаянні наше християнське навчання — це одночасна участь у Гетсиманському борінні та Преображенні, розіп'ятті та воскресінні. Св. Йоан Лествичник підсумовує це висловом: "Якщо ви вдягнете благословенний і наповнений благодаттю плач як весільне вбрання, ви почуєте духовний сміх у своїй душі"33.
Примітки
1 АР (The Sayings of the Desert Fathers), alphabetical collection, Milesius 2 (PG 65:297В); tr. Ward, Sayings, 147.
2 AP, alphabetical collection, Sisoes 14 (396B), tr. Ward, Sayings, 215.
3 On those who think they are made righteous by works 71 (PG 65: 94 OD); On repentance ! (964B), 6 (973C), II (980D).
4 Homily 16.12: ed. Avgoustinos, 100.
5 Homily 70 (73): tr. Wensinck, 337; tr. Miller, 340.
6 W. Jardine Grisbrooke (ed.), Spiritual Counsels of Father John of Kronstadt (London: James Clarke, 1967), 118.
7 Repentance (Athens: Zoe Brotherhood of Theologians, 1995), 9.
8 Це питання чудово розкриває архімандрит Лев Жилле, "Looking into the Crucified Lord," Sobornost 3:13 (1953), 24-33. Його застереження так само актуальні сьогодні, як і півстоліття тому, коли вони були написані.
9 Mandate 4.2.2; cf. Thomas Merton, Gandhi on Non-Violence (Boston: Shambhala, 1996), 17.
10 Ladder 5 (PG 88:764B); tr. Luibheid and Russell, 121.
11 Цитовано за Igumen Chariton of Valamo (ed.), The Art of Prayer: An Orthodox Anthology (London: Faber, 1966), 226.
12 Див.: Igumen Chariton, The Art of Prayer, 182.
13 Див.: Grisbrooke, Spiritual Counsels, 116.
14 "The Mysticism of St. Augustine," in M. C. D'Arcy etal., A Monument to St. Augustine (New York: Lincoln MacVeagh, Dial Press, 1930), 108.
15 AP, alphabetical collection, Matoes 2 (289C); tr. Ward, Sayings, 143.
16 Sticheron at Vespers, середа за тиждень до посту ("Сирний (Сиропусний) тиждень"). Детальніший розгляд духовного значення свята посту, див.: Kallistos Ware, вступ до The Lenten Triodition, 13-28; і "Lent and the Consumer Society," того ж автора in Andrew Walker and Costa Carras (eds.), Living Orthodoxy (London:SPCK, 1996), 64-84.
17 Charopoion penthos, charmolyte: Ladder 7 (PG 88:8OIC, 804B); tr. Luibheid and Russell, 137.