67 Див. Grosdidier de Matons, "Les themes d'edification dans la Vie d'Andre' Salos", Travaux et Memoires 4 (1970), 303.
68 Ed., Ryden, 152.4; tr. Krueger, 156. Але те саме говорили і про Христа (Мк 3:22)!
69 Ed., Ryden, 144.5-6; tr. Krueger, 149.
70 "Fragments from the Life of Saint Seraphim", в Fedotov, A Treasury of Russian Spirituality, 216. Але все-таки були три випадки, коли св. Серафим благословив когось стати юродивим у Христі: див.: Archimandrite Lazarus Moore, St. Seraphim of Sarov, 319.
71 G. A. Rallis and M. Portis (ed.), Syntagma ton Theion kai leron Kanonon, 6 vols. (Athens: G. Chartophylax, 1852-1859), 2:440-42.
72 Див.: John Wortley, "The Sixtieth Canon of the Council in Troullo", Studia Patristica 15, Texte und Untersuchungen 128 (Berlin: Akademie Verlag, 1984), 255-60.
73 PG 106:1372В.
74 Про два типи "апостольських послідовників" див. вище 130-31.
11. ЧАС: В'ЯЗНИЦЯ ЧИ ДОРОГА ДО СВОБОДИ?
Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, —
не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час.
(Еф 5,15-16)
Коло, лінія, спіраль
Вражаючим є те, що в Новому Заповіті Ісус Христос на початку свого служіння говорить про час; Він також говорить про час в останній розмові з апостолами в самому кінці Свого земного життя. "Сповнився час" (Мр 1,15): так Христос розпочинає Свою проповідь, а перед самим Своїм вознесінням Він промовляє одинадцятьом: "Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у Своїй владі" (Дії 1,7). Як на початку, так і в кінці проповідування перед нами постає категорія часу: час сповнений у Христі, час — таїна, яка досі прихована в Богові. Що ж означає час?
Оскільки проблема часу глибоко закорінена в євангельські оповідання, ми не можемо уникнути питання, яке є лише звичайною спекуляцією і становить інтерес тільки для професійного філософа. Але незважаючи на це, ця проблема стосується кожного з нас особисто, тому питання Філіпа Ларкіна може поставити кожен з нас:
Для чого дні?
Ми живемо у днях.
Вони приходять вранці, будять нас,
Все знову, знову повторюється...
Де ми будемо жити, якщо не в днях?1
"Для чого дні?" Питання не просто "що таке час?", а "для чого час?" Ми замислюємось не просто над абстрактною сутністю часу, а над його практичним впливом на наше життя. Що нам потрібно робити з часом, що ми мусимо зробити з нього?
Оскар Кульман у своїй класичній праці "Христос і час" визначає два основні уявлення про час. Час можна розглядати як циклічність, скажімо, як коло, кільце або колесо; або ж як лінію, приміром, пряма стежка, ріка чи стріла. Не заглиблюючись у розбіжності між еллінською та іудейською картинами світу, зауважимо лише, що перша концепція часу характерна для греків (Арістотель відзначав: "Адже час сам по собі схожий на коло"2), тоді як друга переважає у поглядах євреїв та іранців. Ці два символи за своєю суттю не обов'язково можуть заперечувати один одного, адже кожен з них є часткою істини. Образ кола відображає сучасні процеси у світі природи, лінія виражає наше відчуття часу як напрямку, руху й розвитку. Найбільш вражає те, що обидва символи мають подвійне значення. Рух по колу можна розглядати або як спасіння, як спосіб повернення до золотого віку, до втраченого раю, або ж як безглузде повторення, нудьгу та марність. Часове коло може бути або образом Божественної вічності ("велике коло чистого і нескінченного світла" Генрі Вегена), або ж ознакою пекла — замкненим і грішним колом. Так само і з лінійним уявленням про час. Щоправда, лінія може бути точно горизонтальною, а отже, нейтральною. Але вона так само може бути похилистою, або скісною, а тому напрямленою або вверх, або вниз. Якщо лінію інтерпретувати позитивно, то вона стає шляхом сходження на вершину священної гори; якщо ж негативно — вона означає погіршення і занепад, "весь час до низу" (facilis descensus Averni...). Отже, образ є двозначним.
Більш досконалим за коло і лінію символом часу є спіраль, яка поєднує ці два елементи, але позбавлена їхніх очевидних недоліків. Спіраль більшою мірою, ніж коло чи лінія, відображає основні властивості фізичного світу, починаючи з руху галактик і закінчуючи звивинами кори головного мозку людини. Вона відтворює циклічність процесів природи, але її коло не замкнене і тому передбачає неперервний рух до цілі. Але найголовніше, що саме спіраль має, принаймні в деяких випадках, перевагу тривимірного існування, виражаючи у такий спосіб наші постейнштейнівські погляди на сенс життя, що полягає в постійних чергуваннях "часопростору". Св. Діонісій Ареопагіт розглядав спіраль як найвищий вид руху, як форму, яка найбільше властива ангельським силам