23. Пекло — це "стан", а не "матерія"24, тоді як "зовнішня темрява" — не місце, а "стан без радості від істинного пізнання і контакту з Богом"25. "Буде плач душі і скрегіт зубів, — говорить Ісаак, — що набагато гірше, ніж вогонь"26. Отже, скрегіт зубів у віці прийдешньому, аж ніяк не фізичний і матеріальний, означає внутрішнє й духовне страждання. Я згадую історію про проповідника, який у своїх проповідях про пекло особливо полюбляв зупинятися на скреготі зубів. Нарешті одна парафіянка не витримала. "Але ж у мене немає зубів", — сказала вона. Проповідник на це суворо відповів: "Зуби вам дадуть".
Ісаак мав кращу відповідь. На його думку, справжні муки в пеклі — це не горіння у матеріальному вогні, не будь-який фізичний біль, а докори сумління, коли людина усвідомлює, що вона зреклася любові Бога:
"Також кажу, що навіть ті, хто мучаться у пеклі, — страждають муками любові.
Страждання через любов — муки тих, хто усвідомили, що вони згрішили проти любові, — сильніші й гостріші, ніж страждання від страху.
Біль, який точить серце внаслідок гріха проти любові, є гіршим від усіх мук на світі.
Неправильно вважати, що грішники у пеклі позбавлені Божої любові... [Але] сила любові або мучить тих, хто згрішив, як це трапляється з друзями тут, на землі; або дає радість тим, хто зберіг її.
Так у пеклі: покаяння, яке приходить з любові, є важким стражданням"27.
Коли я уперше студентом прочитав цей уривок понад сорок років тому, я сказав собі: "Це єдине уявлення про пекло, що має для мене сенс". "Бог є любов", — говорить нам прп. Ісаак, і ця Божа любов є незмінною і невичерпною. Божа любов є всюди і в усьому: "Ліг би я у Шеолі — і там ти" (Пс 139,8). Отже, навіть ті, хто в пеклі, не позбавлені Божої любові. Однак любов або несе радість тому, хто її приймає, або завдає тортур тому, хто її не впускає. Як стверджує Джордж Макдональд: "Тортури Господні — це не що інше, як другий бік Його любові; це любов зовні, яка мала би бути всередині"28.
Отже, для тих, хто в пеклі, нестерпним болем є те, що для святих є нескінченною радістю. Бог не накладає тортур на тих, хто в пеклі, — вони самі мучать себе власною відмовою прийняти Його любов. Як зазначає Джордж Бернанос: "Пекло — це ніколи більше не любити"29. "Божа любов, — пише Володимир Лоський, — стане нестерпною мукою для тих, хто внутрішньо не потребує її"30.3 цього виходить, що ті, хто в пеклі, самі зробили себе рабами і в'язнями. Зрештою, стверджує К. С. Льюїс:
"Є лише два типи людей... ті, хто кажуть Богові: "Нехай буде воля Твоя", і ті, кому Бог каже в кінці: "Нехай буде воля твоя". Усі, хто в пеклі, вибирають останнє. Без цього права вибору не було б пекла... Двері пекла замкнені зсередини31.
Тепер, якщо усе це правда, — якщо, як говорить Ісаак, ті, хто в пеклі, не позбавлені Божої любові; і якщо, як стверджує Льюїс, вони самі зробили себе рабами і в'язнями, — то хіба у них не може бути ще якоїсь надії на спокуту? (Справді, Православна церква має особливу молитву за них на вечірні у неділю Трійці)32 . Якщо Божа любов постійно стукає у двері їхніх сердець і якщо двері замкнені зсередини, то хіба не настане колись такий час, що вони нарешті відгукнуться на любов і відчинять двері? Якщо вони страждають через те, що визнають, як серйозно вони згрішили проти любові, то хіба це не свідчення того, що в них ще є іскринка доброти, можливість покаяння і воскресіння?
Тут Ісаак вірив, що це саме так. У другій частині своїх Настанов (які раніше вважали втраченими, але їх потім у 1983 році знайшов доктор Себастьян Брок) він пише про "чудесний кінець", який виконає Бог наприкінці історії:
"Я думаю, що Він хоче показати нам чудесний кінець, безмежне співчуття славного Творця стосовно накладення покарання [у Геєні]: з цього багатство Його любові, сили й мудрості стане ще більш відоме разом із наполегливими хвилями Його доброти.
Не в правилах співчутливого Творця створювати розумних істот для того, щоб безжально накладати на них нескінченні страждання"33.
У Ісаака було дві причини так впевнено сподіватися на "чудесний кінець". По-перше, навіть пристрасніше за Орігена він заперечує будь-яке припущення, що Бог мстивий і караючий. Він вважає це богохульством: "Ніколи у світі не можна знайти помсту в цьому фонтані любові й океані, наповненому добротою!" Коли Бог карає нас, або нам здається, що Він це чинить, Він ніколи не робить це з каральним або репресивним наміром, але Його мета полягає у виправленні та зціленні:
"Бог напоумляє з любов'ю не заради помсти — ні за що в світі! — Він прагне показати нам свій образ... Покарання з любов'ю — для виправлення, воно не для відплати"