18 Про православну традицію сповіді як грецького, так і російського обряду, див.: A Manual of Eastern Orthodox Prayers, виданого для Fellowship of St Alban and St Sergius (London: SPCK, 1945), 51-60; цитований уривок див. на с. 58-59. flop. The Great Book of Needs, vol. I (South Canaan, PA: StTikhon's Seminary Press, 1998), 127; Paul N.Harrilchak, Confession with Examination of Conscience and Common Prayers (Reston, VA: Holy Trinity Church, 1996), 163. Корисну вступну бесіду про таїнство сповіді, див.: John Chyssavgis, Repentance and Confession in the Orthodox Church (Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press, 1990).
19 Цит. за Nadejda Gorodetzky, Saint Tikhon Zadonsky (London: SPCK, 1951), 126-27.
20 Див. також Лк 15,28, де батько виходить знову, цього разу, щоб поговорити зі старшим братом, який не йде на свято. Цей подвійний вихід батька є найважливішим місцем притчі.
21 The Way of the Ascetics (London: Hodder and S).
22 On repentance 7.3 (PG 49:327).
23 Насправді, у грецькій Euchologion існує кілька молитв для відпущення гріхів, священик читає одну або більше на свій вибір.
24 "The Church is One," in Birkbeck (ed.), Russia and the English Church, 216. Але, з іншої точки зору, гріхи, звичайно, не бувають лише особисті; коли ми падаємо, ми завжди тягнемо за собою інших.
25 Найґрунтовнішим сучасним дослідженням з цього питання залишається Irenee Hausherr, Penthos. La doctrine de la componction dans /'Orient Chretien, Orientalia Christiana Analecta 132 (Rome: Pont. Institutum Studiorum Orientalium, 1944); англійський переклад, Penthos. The Doctrine of Compunction in the Christian East, Cistercian Studies Series 53 (Kalamazoo, Ml: Cistercian Publications, 1982). Також див.: M. Lot-Borodine, "Le mystere du don des larmes dans I'Orient Chretien," La Vie Spirituelle (додаток за вересень 1936), перевидане в Olivier Clement and others, La douloureuse joie, Spirituality orientale 14 (Begrolles: Abbaye de Bellefontaine, 1974), 131-95; Lev Gillet, "The GiftofTears", Sobornostn.s. 12 (1937), 5-Ю; G. A. Maloney, TheMystic of Fire and Light: St. Symeon the New Theologian (Denville, NJ: Dimension Books, 1975), 129-37.
26 Ladder 7 (PG 88:804 AB); tr. Luibheid and Russell, 137.
27 Homilies 14 and 35 (37): tr. Wensinck, 85-86, 164-65; Miller, 82-83, 174-75. Цит. за Kallistos Ware, The Orthodox Way (доповнене видання, Crestwood, NY: St Vladimir's Seminary Press, 1995), 101.
28 Discourse 4: ed. Krivocheine, 1:314; tr. deCatanzaro, 70.
29 Century 2.59 (PG 120:924В); tr. Philocalia, 4:120-1.
30 Стосовно цінності плачу за померлими і небезпеки стримувати своє горе див. вище, 39.
31 Див. kontakion та ikos в неділю прощення (неділя перед постом), в The Lenten Triodion, 175; а також вражаючий вірш у прозі St Silouan, in Archimandrite Sophrony (Sakharov), Saint Silouan the Athonite (Tolleshunt Knight, Essex: Monastery of St John the Baptist, 1991), 448-56.
32 Funeral Oration on the Empress Flacilla: ed. Spira, 477.
33 Ladder 7 (PG 88:809A); tr. Luibheid and Russell, 140.
4. БОГОСЛОВ'Я МОЛИТВИ
"Стати перед Господом з розумом у серці, і стояти перед Ним безнастанно день і ніч, аж до кінця життя — це найголовніше", — стверджує свт. Феофан Затворник1.
У цьому лаконічному, але далекоглядному визначенні богослужіння свт. Феофан виділяє три речі:
по-перше, стояти перед Господом — основна суть богослужіння;
по-друге, з розумом у серці — стан, в якому людина здійснює богослужіння;
по-третє, безнастанно день і ніч, аж до кінця життя — час, протягом якого здійснюється богослужіння.
Стояти перед Господом
Отже, найпершою передумовою здійснення богослужіння або молитви є стояти перед Господом. Зауважте, до якої міри широким є визначення св. Феофана. Молитися — це не обов'язково просити Бога про щось. Не потрібно навіть застосовувати слова, бо дуже часто найглибшою і найсильнішою з усіх молитв є просто чекати на Бога у тиші. Але незалежно від того, чи здійснюємо ми богослужіння зі словами, за допомогою символічних або священних дій, чи у мовчанні, — в його основу завжди покладено одне й те саме відчуття: ми стоїмо перед Богом.
Стояти перед Господом — означає, що богослужіння — це зустріч двох. Мета богослужіння полягає не лише у збудженні емоцій та створенні відповідного морального стану, а й у безпосередніх та близьких взаєминах із Богом у Святій Трійці. "Як друг Розмовляє зі своїм другом, — пише прп. Симеон Новий Богослов, — ми говоримо з Богом і сміливо стоїмо перед Тим, Хто перебуває у недосяжному світлі"