1 Archimandrite Sophrony (Sakharov), Saint Silouan the Anthonite, 48.
2 The Problem of Pain (London: Geoffrey Bles, 1940), 106.
3 Див. передмову Єремії до книги Origen, Homilies on Ezekiel: ed. Baehrens, 318.
4 Commonitorium 17 (23): tr. C. A. Huertley, Nicence and Post-Nicence Fathers, second series, II (Oxford: James Parker, 1894), 144.
5 Paralipomena 7: ed. Halkin, 130-32; tr. Armand Veilleux, Pachomian Koinonia, Cistercian Studies Series 45-47, 3 vols. (Kalamazoo, Ml: Cistercian Publications, 1980-82), 2:28-29.
6 До якої ж міри ми можемо залежати від абсолютної точності грецьких цитат в Юстиніанових Листах до Менаса (Letter to Menas), які Koetschau використовував у своїй редакції книги Орігена On First Principles?
7 On First Principles 1.6.1; tr. Butterworth, 52.
8 Грецький текст див. у книзі Franz Diekamp, Die origenistischen Streitigkeiten im sechsten Jahrhundert und das funfte allgemeine Concil (Munster: Verlag Aschendorff, 1899), 90; французький переклад в Antoine Guillaumont, Les "Kephalia Gnostica" d'Evagre le Pontique et I'histoire de I'Origenisme chez les Grecs et chez les Syriens, Patristica Sorbonensia 5 (Paris: Editions du Seuil, 1962), 144; English translation in Aloys Grillmeier and Theresia Hainthaler, Christ in Christian Tradition 2:2 (London: Mowbray, 1995), 404-5. Оріген узяв термін apocatastasis
з Діянь апостолів 3:21.
9 Див.: Grillmeier and Hainthaler, op. cit, 403-4. Слід зазначити, що існують два цикли анафем проти Орігена: 10 анафем пов'язані з листом Юстиніана до патріарха Менада Константинопольського в 543 р. і 15 анафем пов'язані з листом Юстиніана, адресованим у 553 р. єпископам, що зібралися в Константинополі перед відкриттям V Вселенського собору. Відрізняються від цих 15 анафем проти Орігена 15 інших анафем, пов'язаних з проблемою "Чотирьох квартетів", які V Вселенський собор офіційно підтвердив; в одинадцятій анафемі Орігена осуджено, хоча це осудження взагалі не стосується apocatastasis.
10 On First Principles 3.5.8; tr. Butterworth, 243.
11 In the End God (London: Fontana Books, Collins, 1968), 122.
12 Commentary on John 13.59: ed. Preuschen, 291.1-3.
13 On Prayer 27.15; tr. Greer, 146.
14 On First Principles 1.6.3; tr. Butterworth, 56-57. Тут я цитую Руфі-нія (Rufinus); грецький варіант (Юстиніана) не такий чіткий, але суть його в основному та ж сама.
15 "Про що не можна говорити, про те треба мовчати" (з передмови до книги Tractatus Logico-Philosophicus).
16 On First Principles 2.10.6; tr. Butterworth, 143.
17 On First Principles 2.10.6; tr. Butterworth, 144.
18 Щоправда, оксфордські теологи зазвичай обережно ставляться до вчення про чистилище, яке Католицька церква розвинула в епоху середньовіччя і після неї. Але водночас більшість з них до певної міри допускають очищення після смерті. Див. мою книгу (опубліковану під псевдонімом Timothy Ware) Eustratios Argenti: A study of the Greek Church Under Turkish Rule (Oxford: Clarendon Press, 1964), 139-60. В інших книгах я писав, що погляди католиків і православних щодо "проміжного стану" після смерті не є до такої міри протилежними, як спершу видається. Див. мою статтю "'One Body in Christ': Death and the Communion of Saints," Sobornost 3:2 (1981), 179-91.
19 Про переслідування Орігена протягом його життя писав Joseph Wilson Trigg, Origen: The Bible and Philosophy in the Third-Century Church (London: SCM Press, 1983), 206-208; про диспути в IV ст. пише Elizabeth A. Clark, The Origenist Controversy: The Cultural Construction of an Early Christian Debate (Princeton: Princeton Univ. Press, 1992); а також Guillaumont, Les "Kephalaia Gnostica."
20 У книзі On the Making of humanity, written ca. 380, Григорій Ниський (Gregory of Nyssa) висунув комплексну теорію так званого "подвійного сотворення" (зверніть особливу увагу на §§16-17), але ця теорія докорінно відрізняється від вчення Орігена про передіс-
нування душ. Саме від цього вчення Григорій в інших своїх працях відрікається (On the Soul and the Resurrection, PG 46:109B-113B; tr. Roth, 90-92).