35. Ісихія, так би мовити, включає в себе послідовне самоочищення, коли розум оголюється від візуального образу і від придуманих людиною понять і в чистоті споглядає Царство Боже. Ісихаст, з цієї точки зору, — це саме той, хто перейшов від praxis до theoria, від активного до споглядального життя. Св. Григорій Синаїт протиставляє ісихасту praktikos і говорить про "...ісихастів, які, молячись до Бога на самоті зі своїм серцем, добровільно уникають помислів"36. Отже, ісихаст це не стільки той, хто уникає розмов і зустрічей з іншими, скільки той, хто у своєму молитовному житті відкидає усі образи, слова і міркування, які його відволікають, той, хто "піднімається над чуттями у цілковите мовчання"37.
Це "цілковите мовчання", хоча й називається "духовною убогістю", зовсім не позначає нестатки чи бідність. Якщо ісихаст оголює свій розум від усіх придуманих людиною понять наскільки це можливо, його мета — принизити себе — стає цілковито творчою, і саме у такий спосіб він може наповнитись всепоглинним почуттям перебування Святого Духа в його душі. Цю думку висловив св. Григорій Синаїт: "Навіщо детально розповідати? Молитва — це Бог, який здійснює все в усьому"38. Молитва — це Бог; це не те, що я роблю, а передусім те, що Бог робить у мені: ".. .Не я, а живе Христос у мені" (Гл 2,20). Спрямування діяльності ісихаста чітко окреслене словами Предтечі про Месію: "Йому треба рости, мені ж — маліти" (Йн 3,30). Ісихаст припиняє свої повсякденні справи не для того, щоб стати ідеальним, а для того, щоб увійти в діяння Бога. Його мовчання не пусте й пасивне (порожня пауза між словами, короткий відпочинок перед продовженням розмови), а надзвичайно активний стан постійної уваги, пильності і понад усе слухання.
Ісихаст — це par excellence той, хто слухає, хто відкритий для Іншого: "Вгамуйтесь і пізнайте, що я — Бог" (Пс 45 (46), 11). Словами прп. Йоана Лествичника: "Ісихаст — це той, хто промовляє безпристрасно: "Бадьорим стало моє серце, Боже, бадьоре моє серце" (Пс 57 (58); ісихаст — це той, хто говорить: "Я сплю, та серце моє не засинає" (П.п. 5,2)39. Повертаючись до самого себе, ісихаст входить до таємної кімнати свого власного серця для того, щоб, перебуваючи там перед Богом, мати змогу слухати безсловесну мову свого Творця. "Коли ти молишся, — за спостереженням сучасного православного фінляндського письменника, — ти сам повинен мовчати; нехай говорить молитва"40, — точніше, нехай говорить Бог. "Людина повинна завжди мовчати, щоб говорив сам Господь"41. Ось чого намагається досягти ісихаст.
Тому ісихія означає перехід від "моєї" молитви до молитви Бога в мені, за словами свт. Феофана Затворника, від "ревної" чи "втомної" молитви до молитви, яка лунає або виходить сама. Справжнє внутрішнє мовчання або ісихія, у найглибшому значенні цього слова, є те саме, що й усепрониклива молитва Святого Духа в нас. Як стверджує прп. Ісаак Сирін: "Коли Дух починає перебувати в комусь, той не перестає молитися, тому що Дух постійно молиться в ньому"42. В іншому місці прп. Ісаак порівнює цей перехід до спонтанної молитви з людиною, яка проходить крізь замкнені на ключ двері, і з мовчанням слуг, коли їхній господар постає серед них43. У розумінні переходу до життя і діяння Божого ісихія є тим, що ми можемо досягти лише частково й недосконало. Це есхатологічна реальність, яка зберігається в усій своїй повноті для майбутнього життя в раю. Прп. Ісаак зазначає: "Мовчання — це таємниця віку прийдешнього"44.
Ісихія і Ісусова молитва
В принципі, ісихія — це загальна назва внутрішньої молитви, і тому вона охоплює багато інших різноманітних способів моління45. Проте на практиці православні письменники минулих століть здебільшого використовують це слово для позначення одного духовного шляху, а саме призивання імені Ісуса. Іноді, хоча й менш виправдано, термін "ісихазм" вживається у ще вужчому значенні для позначення фізичної техніки, яка включає особливий контроль над диханням, що деколи пов'язується з Ісусовою молитвою46. Пов'язування ісихії з Ім'ям Ісуса і, як може здаватися, з диханням знаходимо вже у прп. Йоана Лествичника: "Ісихія — це значить стояти перед Богом у постійному служінні. Нехай пам'ять про Ісуса єднається з вашим диханням, і тоді ви пізнаєте вагомість ісихії"