11. "Краса врятує світ", — стверджував Достоєвський. Основне завдання богослужіння полягає у тому, щоб проголосити спасенну силу божественної краси. Православ'я вразило посланців київського князя Володимира не своїми словами, не логічними поясненнями, а красою божественної літургії, яку вони відвідали у Константинополі. "Ми не можемо забути тієї краси", — розповідали вони, повернувшись додому12. "У чому полягає твоя молитва?" — запитав св. Йоан Хреститель на сповіді одну жінку, і вона відповіла: "В усвідомленні краси Господньої і в радості, що Він має таку красу"13. Такою є природа богослужіння. Молитися і правити службу Божу означає осягати духовну красу Царства Небесного; виражати цю красу як словами, так і поезією, музикою, мистецтвом і символічними діями, усім нашим життям; і таким чином поширювати божественну красу у світі довкола нас, видозмінюючи і перевтілюючи грішний світ.
Безнастанно день і ніч
Це нагадує нам третю тезу з визначення свт. Феофана: правити богослужіння означає стояти перед Господом безнастанно день і ніч, аж до кінця життя. "Моліться без перерви", — закликає апостол Павло (1 Сол 5,17). Молитва і богослужіння мають бути не одним з видів нашої діяльності, а єдиною діяльністю нашого життя. Все, що ми робимо, діється в присутності Бога. Отже, відчуття стояння перед Господом не може бути обмежене певним часом і місцем, часом, коли ми "промовляємо молитву" вдома або "йдемо до церкви", а це має бути ставлення, яке включає в себе усе, кожну річ і кожну мить. Ми маємо прагнути перетворити все наше буття у постійне богослужіння, неперервне прославлення.
Нічого не слід відкидати як непоправно мирське, як таке, що неможливо перетворити на богослужіння. "Християнин, — як слушно зазначає о. Олександр Шмеман, — це той, хто всюди знаходить Христа, куди б він не глянув, і втішається у Ньому"14. Як йдеться у старовинному "Сказанні про Ісуса": "Підніми камінь — і там ти побачиш Мене, розколи дерево — і Я буду там"15. "Чи можеш ти отримати надмірну радість із творінь свого Отця? — запитує Фома Трехернський. — Він Сам у кожній речі. Деякі речі здаються зовні дрібними, грубими або буденними, але я пам'ятаю час, коли вуличний пил здавався цінним, як золото, моїм дитячим очам. А зараз він ще цінніший моїм тямущим очам"16. Правити богослужіння — означає бачити Бога в усьому, охопити весь світ і запропонувати його з радістю Господу.
Отже, молитва і богослужіння тривають "безнастанно день і ніч" у тому значенні, що вони є частиною нашої сутності: не тим, що ми робимо, кажемо чи думаємо, а тим, чим ми є. "Згадуй Бога частіше, ніж ти дихаєш", — вчить св. Григорій Назіанзин17. Молитва для нас є вагомішою, невід'ємнішою частиною нас самих, ніж ритм дихання чи биття серця. Ми створені, щоб молитися. Молитва — наша істинна натура, і все має стати молитвою. "У безкрайньому кафедральному соборі, який є всесвітом Господнім, — пише Павло Євдокимов, — кожен, чи то вчений, чи то простий робітник, покликаний стати священиком власного життя: усе людське перетворити удар та гімн слави"18. В іншому місці він зазначає: "У катакомбах найчастіше зустрічається образ жінки, яка молиться, — Оранта. Вона є уособленням єдиного справжнього ставлення людської душі. Недостатньо промовляти молитву: нам потрібно стати, бути молитвою, втілитися у молитві. Недостатньо молитися час від часу. Все життя, кожна дія, кожен жест, навіть посмішка на людському обличчі, має стати прославленням поклоніння, дару, молитви. Кожен має віддавати не те, що він має, а те, чим він є"19.
Примітки
1 Цит. за Igumen Chariton, The Art of Prayer, 63.
2 Theological, Gnostic and Practical Chapters, 2.9: ed. DarrouzMS, 73-74; tr. McGuckin, 65.
3 Worship (London: Nisbet, 1936), 263
4 Worship, 263.
5 Homilies (Collection B) 33.2.1: Berthold, 2:29.
6 Про значення термінів "інтелект" (nous) та "серце" (kardia) див. словник у Philokalia 1:361; також Kallistos Ware, "Prayer in Evagrius of Pontus and the Macarian Homilies," in Ralph Waller and Benedicta Ward (eds.), An Introducton to Christian Spirituality (London: SPCK, 1999), 14-30.