7. Відмовляючись від свободи, ми перестаємо бути справжніми людьми; а відбираючи свободу в інших, ми їх дегуманізуємо.
Свобода не є легкою, і це означає, що в університеті ми не пропонуємо легкого шляху ані собі, ані іншим. Завжди треба пам'ятати найважливіший момент великого освячення води під час Богоявлення. Хрест слід кинути у воду. Немає іншого шляху до Преображення. Воно може відбутися лише через покаяння, metanoia, радикальну зміну розуму, а отже, через страждання несення Хреста, яке здатне перетворювати.
Таким, певною мірою, є християнське розуміння навчання у коледжі чи школі. Призначення місця, де виховується подив, визначено у словах, які Євангеліє від Томи приписує Христу: "Нехай шукає, допоки не знайде, а коли знайде, то занепокоїться. Коли занепокоїться, то здивується, а коли здивується, то здобуде владу над усим"8. Значення місця, де навчають свободи, найкраще сформульоване в єврейському вислові, записаному Мартином Бубером в його "Оповідках хасидів" (Tales of the Hasidim). Равві Шломо запитує: "Яку найгіршу річ може заподіяти зло?" — і відповідає: "Примусити нас забути, що всі ми Царські діти"9.
Примітки
1 Спочатку цей текст був проповіддю, виголошеною на урочистій службі в All Souls College, Oxford (6 листопада 1988 p.), та в Malvern College (1 липня 1989 p.). У початковому вигляді тут йшлося про значення освіти з християнської точки зору. Та оскільки "відчуття подиву", яке було головною темою цього тексту, є центральним елементом як нашої молитви, так і богослужіння, я включив його сюди у дещо зміненому вигляді.
2 Повний текст про велике освячення води на Богоявлення див.: Mother Mary and Archimandrite Kallistos Ware, The Festal Menaion (London: Faber, 1969), 348-59.
3 op. cit., 381.
4 op. cit., 298.
5 Plato, Theaetetus 155D; cf. Aristotle, Metaphysics 1.2.15 (982b12). Твердження Платона цит. за Климентом Александрійським, Miscellanies 2.9: ed. Stflhlin, 137.1-2.
6 Helen Gardner (ed.), The Metaphysical Poets (Harmondsworth: Penguin Books, 1957), 182.
7 Dream and Reality: An Essay in Autobiography (London: Geoffrey Bles, 1950), 47. Пор. розповідь про Великого Інквізитора у "Братах Карамазових" Достоєвського.
8 3 Євангелія від Томи, див.: Elliott, The Apocryphal New Testament, 135-36.
9 Tales of the Hasidim: The Early Masters (New York: Schochen Books, 1968), 282.
6. "МОЛІТЬСЯ БЕЗ ПЕРЕРВИ": ІДЕАЛ ПОСТІЙНОЇ МОЛИТВИ У СХІДНОМУ ЧЕРНЕЦТВІ
Буквальне трактування
"Моліться без перерви" (1 Сол 5,17) — короткий, але виразний заклик ап. Павла до солунян справив вирішальний вплив на дух східного православного чернецтва1. Починаючи від IV ст. у чернечій традиції Сходу міцно укорінилась ідея, що молитва — це не лише діяльність, обмежена певними періодами дня, а щось таке, що має тривати безнастанно протягом усього життя ченця або черниці. Цю ідею коротко розкрито у Сказаннях отців пустелі: "Чернець, який молиться тільки тоді, коли стає до молитви, насправді взагалі не молиться"2. З такою ж думкою палестинський чернець VII ст. Антіох з монастиря св. Савви згадує слова Проповідника 3,1-7: "Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти... час плакати і час сміятись... час мовчати і час говорити". Та Антіох зазначає: "Є свій час для всього, крім молитви: для молитви слушний час завжди"3. "Моліться без перерви", — але як ця настанова втілюється в життя? Один з варіантів відповіді був запропонований месаліанцями, послідовниками аскетичного руху, поширеного у Сирії та на всьому Близькому Сході протягом кінця IV-V ст. Слово "месаліанець" (грец. "євхіт") означає "той, хто молиться". Месаліанці (за словами їхніх критиків) тлумачили настанову ап. Павла занадто буквально. Ймовірно, для них молитва означала насамперед промовляння молитовних слів. Вони розглядали "моління" як свідому цілеспрямовану діяльність, яка виключала будь-яку іншу діяльність: "молитися" означало "промовляти молитви". Згідно з принципами месаліанців, якщо люди мають молитися безнастанно, це унеможливлює для них будь-яку іншу діяльність, фізичну чи інтелектуальну. Вони не можуть обробляти сад, готувати їжу, вмиватися, прибирати в приміщенні чи відповідати на листи. Вони мають тільки молитися і більше нічого не робити. А втім, рух месаліанців був обмежений духовною елітою, "тими, що моляться", жінками й чоловіками, єдиною діяльністю яких була молитва, а їхні матеріальні потреби забезпечували пересічні віруючі