1. Antīqua fuērunt olim nova. – Старе було колись новим.
2. Féci, quód potuí, faciánt melióra poténtes. – Я зробив, що міг, нехай ті, що можуть, зроблять краще. Віршована парафраза формули, якою римські консули передавали свої повноваження. Ціцерон, «Листи», ХІ, 14: Ego plus, quam feci, facĕre non possum. – Я більше, ніж зробив, зробити не можу.
3. Dixi et anĭmam meam levāvi. – Я сказав і полегшив свою душу. (Біблія, книга пророка Єзекиїла, 33, 9).
4. Exēgi monumentum. – Я спорудив собі пам’ятник. Початок третьої оди Горація «До Мельпомени» (ІІІ, 30), що викликав низку перекладів і переспівів у поезії:
Éxegí monumént(um) aére perénniús
Régalíque sitú pýramid(um) áltiús,
Quód non ímber edáx, nón Aquil(o) ímpoténs
Póssit díruer(e) aút ínnumerábilís
Ánnorúm seriés ét fuga témporúm.
Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –
Часу біг коловий – в прах не зітре його.
Переклад А.Содомори.
5. Ut sementem fecĕris, ita metes. – Як посієш, так і будеш жати (Що посієш, те й пожнеш).
6. Calamitāte doctus sum. – Біда мене навчила.
7. Post scriptum (P.S.). – Після написаного. Пост скриптум.
8. Post factum. – Після зробленого.
9. Vae victis! – Горе переможеним!
10. Littĕra scripta manet. – Написана буква залишається.