Pecunia est ancilla, si scis uti,
si nescis, domĭna
Гроші є слугами, якщо вмієш ними користуватися,
якщо не вмієш, панами будуть
ПІДРЯДНІ УМОВНІ РЕЧЕННЯ
Підрядне умовне речення вказує на умову, від якої залежить здійснення дії головного речення. Складнопідрядне речення, що складається з умовного підрядного і головного, називається умовним періодом. Умовне речення називається протасис (попередник, передумова) від грецького слова η πρότασις, εως (передумова, положення, підрядність). Головне речення називається аподозис (наступник) від грецького η απόδοσις, εως (головне, повернення, виклад).
Протасис і аподозис утворюють умовний період. За значенням і за формою умовні періоди діляться на три види:
1) реальний або індикативний;
2) можливий або потенціальний;
3) нереальний або ірреальний.
| Протасис | Аподозис |
| 1. Si з індикативом всіх часів | 1. Індикатив усіх часів або imperatīvus |
| 2. Si з coniunctīvus praesentis чи perfecti | 2. Coniunctīvus praesentis чи perfecti |
| 3. Si з coniunctīvus imperfecti чи plusquamperfecti | 3. Coniunctīvus imperfecti чи plusquamperfecti |
Умовні речення вводяться сполучниками:
1) si – якщо, якщо б, коли, коли б;
2) nisi, ni, si non (при запереченні) – якщо не, якби не
nisi, ni вживаються тоді, коли заперечення відноситься до умови в цілому.
Si non вживається тоді, коли заперечення відноситься лише до окремого слова в реченні;
3) sin autem – якщо ж;
4) sin minus – а якщо не;
5) dum, dummŏdo, modo (аби, аби тільки).
Залежно від сполучників розрізняють 3 види умовних речень:
1. чисто умовні;
2. умовно-побажальні;
3. умовно-ітеративні.
Чисто умовні речення
Є три види чисто умовних речень:
1. modus (casus) reālis;
2. modus (casus) potentiālis;
3. modus (casus) irreālis