1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.
4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 м², Gen. plur. – iugerum
modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium
nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum
sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum
faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.
5. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а. Порівняйте: озера, міста, вікна.