1. Порядок слів у латинській мові такий:
а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці;
б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;
в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком;
г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.
2. Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається, за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.
3. Іменна частина складеного присудка виражається іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись із підметом.
4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення.
5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту.