Homo locum ornat, non locus homĭnem Людина прикрашає місце, а не місце – людину
Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.
Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).
1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
| Nom. sing. | Gen. sing. | основа |
| rex lux civĭtas palus | reg-is luc-is civitāt-is palūd-is | reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus) |
2. Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
| Nom. sing. | Gen. sing. | основа |
| consul victor flumen flos | consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is | consŭl- victōr- flumĭn- flor- |
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
| Nom. sing | Gen. sing | основа |
| homo | homĭnis | homĭn- |
| radix | radīcis | radīc- |
| regio | regiōnis | regiōn- |
| tempus | tempŏris | tempŏr- |
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
| Число | Singulāris | Plurālis | ||||
| Casus | рід | рід | ||||
| m | f | n | m | f | n | |
| Nom. | -s (-x) або нульове | -s (-x) або нульове | нульове | -es | -es | -a, -ia |
| Gen. | -is | -is | -is | -um -ium | -um -ium | -um -ium |
| Dat. | -i | -i | -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Acc | -em | -em | =Nom. | -es | -es | -a, -ia |
| Abl. | -e, -i | -e, -i | -e, -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Voc. | =Nom. | =Nom | =Nom. | =Nom. | =Nom. | =Nom. |
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану.
Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
| Група | Відмінки | ||
| Abl. sing | Gen. plur | Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід) | |
| приголосна | -e | -um | -a |
| голосна | -i | -ium | -ia |
| мішана | -e | -ium | -a |