Майже одночасно після розвалу СРСР в 1993 році Ю. Г. Волков та В. С. Малицькии, запрошуючи філософів до дискусії «гуманізм та суспільство майбутнього», висловили свою думку про те, що в майбутньому суспільстві необхідно гуманістичні відношення розповсюджувати на його ідеологічну структуру, на духовне виробництво, на соціально-політичну, економічну, сімейно-побутову сферу, тобто на суспільство в цілому. Наслідком буде суспільство загальносоціального гуманізму, а не формально проголошені в маніфестах та лозунгах різних ідеологічних партій світу» [1, с. 51-56].
Незалежно від форми державного устрою в державах існували та й будуть існувати суспільні протиріччя. В. Куценко такі протиріччя називав суспільною проблемою, у вузькому смислі це «форма існування і виразу протиріччя між назріваючою необхідністю і недостатніми ще умовами, можливостями її реалізації» [2, с. 87-101].
Перший Президент України Л. Кравчук, говорячи про одне з таких протиріч, відмічає «враховуючи наші родимі традиції, характер. Ми ж виросли з більшовицького режиму, коли ні закон, ні Конституція не відігравали ніякої ролі - все вирішувала якась група людей чи політична фігура. З тих пір, по суті нічого не змінилося, Ми живемо у якомусь роздвоєнні: тіло тут, а голова ще в минулому. Ось протиріччя між головою і тілом - головне і виключень практично я не бачу» [3, с. 4]. І з цим висловленням можна погодитись.
Розглядаючи проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві, хотілося б зупинитися лише на одній «гілці» - діяльності органів внутрішніх справ. Недосконалість правової бази та внутрішні проблеми нашої держави ускладнюють роботу правоохоронців і, як наслідок, полегшують «життя» правопорушників. Ось чому першочерговою задачею для держави, на мій розсуд, вважається необхідність прийняття нових законодавчих актів з урахуванням змін у суспільстві.
До другої складової частини проблем правоохоронної діяльності слід віднести підготовку людей до життя в сучасних умовах, мов би «вимальовувати образ нової людини». З цього приводу італійський філософ М. Аббаньяно писав: «Вимальовуванню образу, який індивід находить у самому собі, чи який інші виявляють у ньому, сприяє біологічна спадковість, культурна традиція, виховання, інституціональні структури, самі каузальні обставини. Але різна сила цих факторів і практично безмежна варіабельність їх комбінацій, а також протидія самого індивіда і викликані ним зворотні дії ведуть до того, що сам образ змінюється від одного випадку до іншого і стає невизначеним в тій чи іншій рисі, схожим на приблизний identikit» [4, с. 156].
В сучасних умовах потребує зміни і самого образу працівника органу внутрішніх справ, оскільки, як відмічав О. Бандурка «у середовищі органів внутрішніх справ поширюється західна масова культура з властивими їй елементами жорстокості, насильства, пропагандою вседозволеності, задоволення потреб будь-якою ціною, і це має вплив на поведінку й свідомість окремих працівників. Особовий склад органів внутрішніх справ не є якоюсь відірваною від суспільства елітою, тому негативні явища, які мають місце серед частини населення, притаманні, хоч і в меншій мірі, також працівникам органів внутрішніх справ, зокрема, такі як пияцтво, неетичність поведінки й грубість, пошук незаконних способів виживання й пристойного існування, зловживання» [5, с. 314].
Абсолютно добрих людей не буває, також і абсолютно злих. Недостатньо освічена, грамотна, невихована, духовно бідна людина частіше за все буває злою, ніж доброю. Ось чому перед державою стоїть задача по вихованню, підготовці громадян до життя в нових умовах.
Керівництвом МВС України вживаються заходи щодо суттєвих змін в підборі, розстановці, вихованні, навчанні особового складу і аж до зміни самої структури МВС.
Список літератури:
1. Див.: «Социологические исследования». 1993, №5. 2. Див.: «Диалектика объективного и субъективного в историческом процессе и социальном познании людей». Л., «Наука», 1986. 3. Див.: «Факти», №136, від 28 липня 2000 p. 4. Аббаньяно, Никола. Антропологическая проблема морали//Философские науки. 1991, №11. 5. Див. Бандурка О. М. «Управління в органах внутрішніх справ України» X., 1998.