Гідність кожної речі - будь те товар,тіло, душа або будь-яка жива істота - виникає у всій своїй красі не випадково, але через злагодженість, через мистецтво, що до неї прикладено.
- Значить гідність кожної речі - це злагодженість і упорядкованість?
- Я б сказав, що, так.
- Виходить, це якійсь порядок, властивий кожної речі і для кожної речі особливий, робить кожну річ гарною?
- Думаю, що так. (Платон. Горгий)
Порядок, по визначенню С. І Ожегова, - це правильне, налагоджене становище, розташування чого-небудь, послідовний хід будь-чого, правила, по яких відбувається що-небудь.
Податковий порядок, як складова загального порядку, припускає принцип однократності обкладення, рівноправність платників, цільовій розподіл податкових прибутків між бюджетами різного рівня. Відношення суб'єктів господарювання з державою повинні будуватися на чітко визначених нормативних актах, стійких за своєю структурою (формою, по-будовю) і незмінних за свої змістом. Порядок - необхідна умова функціонування суспільства, податковий порядок - умова нормального функціонування соціально-економічної сфери суспільства. Ефективна податкова політика передбачає чітке визначення як прав, так і обов'язків учасників правових відносин.
Правовий статус платників податків визначений Конституцією України і знаходить свій прояв і конкретизацію в Законі України «Про систему оподатковування» і інших нормативних актах, що регулюють відношення в сфері оподатковування (закони України «Про оподатковування прибутку», «Про податок із додаткової вартості», Постанова Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» і т.п.). Так, стаття 67 Конституції України передбачає, що кожний громадянин зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, установлених чинним законодавством.
Проблема порядку в економічній сфері обумовлена недосконалістю і невідповідністю законодавчих актів у сфері оподатковування економічним і соціальним реаліям українського сучасного суспільства. Так, аналіз поведінки українських платників податків вказує на те, що суспільна свідомість не готова до сплати податків і зборів у повному обсязі, тобто до виконання конституційного обов'язку суб'єкта господарської діяльності перед державою. Така особливість сучасної української свідомості обумовлена ставленням до оподатковування самої держави і її органів. Недосконалість законодавчої бази сприяла виникненню безладдя, правового нігілізму як в економічній, так і в інших сферах громадського життя. Відсутність урегульованості і стабільності, злагодженості й узгодженості в податкових відносинах призвело, у свою чергу, до неорганізованості економічної діяльності суб'єктів господарювання.
Свої найбільші надії українська держава і суспільство покладає сьогодні на прийняття нового Податкового кодексу як гаранта упорядкованості податкових, а отже, економічних і суспільно-соціальних відносин.
Податковий кодекс сучасної держави повинен базуватися, на наш погляд, на принципах справедливості (цей принцип підтверджує загальність обкладення і рівномірність розподілу податку між громадянами; визначеності, цей принцип потребує, щоб сума, засіб і час платежу були точно визначені і напередчасно відомі платнику; зручності, цей принцип припускає створення для платника тих умов, при яких йому було б найбільше зручно вносити податкові платежі; економії, цей принцип полягає в скороченні витрат при утриманні податків, у раціоналізації системи оподатковування.
Правове визначення обов'язків платників податків (зокрема, ст. 9 Закону України «Про систему оподатковування») дозволяє визначити дії, що повинні виконувати фізичні і юридичні особи у зв'язку зі здійсненням финансово-господарської діяльності, численням, перерахуванням, сплатою податків і інших платежів. Томас Гоббс у своїй роботі про державний устрій «Левиафан» говорить наступне: «Ми бачимо, що немає такої держави у світі, в якій було б установлено достатньо правил для регулювання всіх дій і слів людей (тому що це неможливо), звідси з необхідністю слідує, що у всякого роду діях, про котрі правила умовчують, люди мають свободу робити те, що їхній власний розум підкаже як найбільш вигідне для них» [1, с. 234].
Таким чином, неможливо передбачити всю розмаїтість варіантів господарської діяльності, а отже, і всі правові відносини в податковій сфері. Встановлення податкового порядку припускає запобігання суб'єктивних І об'єктивних умов для вчинення злочинів.
Податкові злочини можуть бути зроблені шляхом приховання проведених окремих господарсько-фінансових операцій, заниження їхніх обсягів і відповідно заниження (приховання) об'єктів оподатковування, сум податків і інших неподаткових платежів, підлягаючих сплаті в бюджет, неподання податкових декларацій (при наявності ознаки - заподіяння шкоди).
Цілком очевидна відсутність гармонії інтересів підприємців і держави в сучасній Україні. З прийняттям нового Податкового кодексу українська держава повинно досягти цієї гармонії шляхом створення таких умов підприємцю, при яких податки вигідніше було сплатити, чим від них ухилитися, створити умови для повноцінного буття кожному суб'єкту господарської діяльності, врегулювати соціальні відносини, а отже, навести економічний і, як складову, його податковий порядок. Як вільне підприємництво громадян, так і діяльність держави та інших колективних організацій повинні бути впорядковані і врегульовані законами, прийнятими демократичним шляхом, а також моральними нормами, що відповідають критеріям цивілізованих норм життя.
Список літератури:
1. Томас Гоббс Левиафан: Вибрані праці в 2-х томах. - Т.2. М.,:«Думка», 1964.