Класифікацією в логіці та методології науки вважається послідовний розгалужений поділ обсягу деякого вихідного поняття, яке виступає у ролі родового поняття, на окремі види (класи та підкласи). На відміну від звичайного логічного поділу класифікація може здійснюватися не за однією, а за декількома на кожному кроці окремо обумовленими підставами, що дозволяє забезпечувати необхідну гнучкість та максимально наближену до конкретних теоретичних і практичних завдань конкретність і детальність. Крім того, у межах однієї класифікації можуть застосовуватися та комбінуватися різні види логічного поділу: поділ за видоутво-рюючою ознакою, дихотомічний поділ та мереологічний поділ на окремі частини. Прикладами класифікацій є галузеві кодекси - цивільний,кримінальний, адміністративний тощо, номенклатура спеціальностей та посад у трудовому праві і т.ін.
Однак на сьогоднішній день у правовій сфері накопичилось багато невпорядкованого нормативного матеріалу. Внаслідок цього чимала кількість суспільних відносин виявилася недостатньо врегульованою або взагалі неврегульованою. Разом з тим існують відносини, до яких можна застосувати декілька нормативних актів. Інакше кажучи, у процесі нормативного впорядкування життєдіяльності суспільства маємо прогалини, протиріччя, неузгодженості тощо. Це є беззаперечним свідченням неналежної якості функціонування системи законодавства, суттєвим фактором дестабілізації економічного, соціального, духовного і політичного положення у державі.
Однією з причин такого стану речей є недостатня якість систематизації діючих правових норм. Законодавство повинно бути цілісним механізмом, відкритою і рухливою системою, яка адекватним чином реагує на зміни у динаміці розвитку суспільства з тим, щоб забезпечити якомога краще життя як для окремої особи, так і для суспільства у цілому. Однією з умов досягнення цього теоретичного ідеалу є належний рівень класифікування нормативного матеріалу. Він же, у свою чергу, досить великою мірою залежить від ступеня розробки формально-логічних прийомів аналізу класифікаційних конструкцій.
І це лише одна з багатьох проблем, які для свого належного вирішення потребують відповідних логіко-методологічних доробок, зокрема з теорії класифікації.
Формальна логіка, досліджуючи найбільш загальні закономірності людського мислення, має досить численний арсенал засобів класифікацій, як особливої форми поділу понять.
Поділ понять і класифікація співвідносяться як рід і вид. Це означає, що, з одного боку, на класифікацію у повній мірі розповсюджуються всі формально-логічні вимоги, які справедливі для поділу, а з іншого -класифікація має особливі, тільки їй притаманні ознаки, а тому і тільки їй притаманні формально-логічні вимоги. У першому випадку мова йде, передусім, про сутність та правила поділу, у другому - про те, що поділ при класифікації повинен здійснюватися за найсуттєвішою ознакою поділюваного поняття; члени поділу повинні займати постійне, довготривале, точно визначене місце і т. ін.
Поряд з цим, слід зазначити, що аналіз правової теорії, законодавства та юридичної практики свідчить про недостатню доробку загальної формально-логічної теорії класифікації для належного вирішення певних питань юриспруденції. Безумовно, вимоги, які пред'являє загальна теорія до побудови класифікації, є виключно важливими, бо вони слугують фундаментом для спеціального прикладного аналізу класифікацій, але їх недостатньо.
Справа у тому, що досить велика кількість соціально-правових явищ має специфічні риси, існування яких обумовлене специфікою правової сфери в цілому. Саме для аналізу цього «специфічного» у правових явищах і невистачає доробку загальної формально-логічної теорії класифікації.
Але стандартна загальна логіка орієнтується, перш за все, на об'єктивні суттєві риси того фрагменту дійсності, який підлягає класифікації. Суб'єктивні
ж чинники, особливо конвенційний момент, який є наслідком того, що правовий порядок суттєвим чином є наслідком політичного консенсусу у даній країні та у даний час - загальною логікою не враховуються.
їх урахування, на нашу думку, є не просто корисним, а й необхідним як для правової науки, яка одержить певні висновки, пропозиції щодо формально-логічного аналізу правових класифікацій, що можуть стати у нагоді при вирішенні правових проблем, так і для загально-логічної теорії класифікації, яка повинна дещо збагатитися результатами такого дослідження.
Вище викладене дає змогу стверджувати, що проблема логіко-юри-дичного аналізу класифікацій є актуальною, важливою як з теоретичного, так і з практичного погляду, а тому потребує подальшої ґрунтовної розробки.