Часто складається враження, що філософія як наука відійшла від реального життя і займається проблемами, які не пов'язані з урегулюванням відносин у суспільстві, а проблеми філософії є надуманими і чисто спекулятивними. Проте, філософія, філософсько-світоглядні па-
радигми поруч з релігійними, здатні на рівні свідомості впливати на розвиток суспільних відносин, адже як філософія, так і релігія пропонують ті чи інші цінності, які стають пріоритетними в певному колі спільноти, і яка керується цими цінностями в своїй життєдіяльності. Зміна суспільних відносин, зміна векторів взаємодії у суспільстві стає можливою тільки зі зміною ціннісних орієнтацій, які логічно обґрунтовуються філософськими чи релігійними доктринами. З цих парадигм випливають також як моральні так і правові норми, які приймаються суспільством. Таким чином, правовий і моральний порядок в суспільстві, політичні і економічні, соціальні і культурні відносини громадян того чи іншого суспільства будуються навколо філософських поглядів того ж суспільства на людину, на її сутність, на її свободу, на сенс її життя.
З іншого боку соціальні відносини будуються спонтанно, виходячи з реальних біологічних і соціальних потреб людини, і тому часто раціональний бік відносин у суспільстві відступає на задній план. В такому випадку долається моральний і правовий бар'єр.
Гуманізація правових і соціальних відносин неможлива без подолання цієї спонтанності, тобто неможлива без зміни свідомості громадян, які своєю доброю волею повинні дивитись на людину як на найвищу цінність. В даному аспекті виникає проблема національних і універсальних цінностей, адже потреби тієї чи іншої нації, а отже і цінності складаються з реальних умов її життя, і якщо ці умови є несприятливими, тоді ця окрема нація може поставити свої інтереси вище за універсальні цінності і силою завойовувати місце в просторі і часі.
Звичайно, що прослідкувати зміну соціальних цінностей в просторі і часі можна тільки в історичній перспективі, оцінюючи реальні події, які мали місце в історії людства, адже проектувати соціальні відносини в майбутньому можна тільки виходячи з реальних ситуацій і фактів, що мали місце в історії. Можна і піти іншим шляхом - чисто спекулятивним, пропонуючи людині певні ідеали, до яких необхідно прагнути в майбутньому.
Якщо ж ми прагнемо побудувати гуманний правовий порядок, соціальні справедливі відносини в українському суспільстві, то тут в теоретичному і практичному відношенні велике значення має духовний доробок наших попередників, серед яких чільне місце належить М. Грушевському, адже вчений прослідкував в своїх філософсько-історичних поглядах тяглість історичного процесу українського народу в просторі і часі, визначаючи моральні і правові цінності, якими керувалося наше суспільство на протязі існування його історії. Будуючи правові відносини в Україні, ми повинні врахувати думки і ідеї вченого, який був дослідником і реальним творцем нашої історії.
У філософії історії М. Грушевський розглядає проблеми різноманітних відносин у суспільстві - економічних, політичних, моральних, культурних, правових; визначає ті чи інші цінності, які були пріоритетними в той чи інший період нашої історії, а також вимальовує той ідеал суспільних відносин? до якого ми повинні прагнути в відносинах національних і міжнародних. Так М. Грушевський висловлює таку думку: людина в суспільних відносинах повинна керуватись формулою homo homini res sacra. В цілому людству, для того щоб реалізувати демократичні і гуманістичні цінності, необхідно відмовитись від формули «...«homo homini lupus est(людина людині як вовк), котра фактично панує у нинішній момент, до формули homo homini res sacra (людина людині річ свята), котрою рухалось й здобувалось все, що було кращого на землі» [1, с. 70]. Ця формула усуває з суспільних відносин прояву будь-якого егоцентризму - національного, расового, державного.
Філософія історії Грушевського є поліфакторною: в ній діють раціональні і спонтанні фактори. Так він пише: «Все більше укріплююся в переконанні про вирішальну роль в вічних змінах людського життя цієї неустанної конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій і періодичного чергування переваги то одних, то других... Се чергування мені уявляється як основа того ритму соціальної еволюції...» [2, с. 4] Під впливом різних факторів змінюються постійно соціальні інститути: «...Потрапляючи в потік історичних змін, соціальні форми, при всій тенденції до одностайності і одноманітності, підпадають ду'же різноманітним і відмінним змінам, під впливом зовнішніх обставин і тих основних факторів чи функцій соціального життя, котрі для короткості можна залишити при сих трьох категоріях: біологічній, економічній і психологічній... [2, с. 41].
В філософії історії М. Грушевського процеси суспільно-політичної інтеграції і диференціації відбуваються під впливом «біологічних, економічних і психологічних факторів...» [2, с. 171]. Ці процеси не мають трансцендентного походження вже тому, що вони пов'язані з біологією і психологією людини. Звідси суспільно-політичний розвиток, еволюція соціуму, що розгортається в просторі і часі, тобто в історії, є наслідком взаємодії і складної комбінації різноманітних факторів, які переломлюються в психіці людини. Психіка людини є полем, де розгортається взаємодія різноманітних факторів. Таким чином, сам історичний процес є поліфак-торним, але центром цієї поліфакторності є людина, є її психіка, психіка спільноти, яка в свою чергу і є головною діючою силою історичного процесу. В політичних, соціальних, економічних процесах у філософії історії М. Грушевського головним їх суб'єктом є народ (спільнота), соціум. Самі ж бажання народу, його цінності і інтереси, а в цілому його психіка визначають напрям і характер протіканя різноманітних соціально-політичних процесів. Отже, ці процеси є свідомими, не зважаючи на перші етапи існування соціальної спільноти, де вони є механічними (або несвідомими). М. Грушевський пише, що людське життя і соціальні відносини не можуть бути зведені до «...механічних взаємовідносин і залежностей, які помічаються в природі неорганічній і органічній» [2, с. 35]. Соціальні відносини є «актом волі, при тім, волі свідомої, яка ставить певну мету...» [2, с. 36], в них існує «елемент волі,... елемент мети... і елемент моральної обов'язковості...» [2, с. 36]. «...Всі зусилля можуть упростити схему соціального процесу і надати йому характер якнайбільше автоматичний і механічний, такі не можуть скинути з рахунку сих елементів» [2, с. 37]. Отже, суспільство необхідно будувати на «свобідні-ших і раціональних основах...» [З, с. 5], оскільки «історія, ся magistra vitae,- ще раз на твердих фактах дала лекцію, що насильство і утиск не можуть бути тривкими...» [З, с. 5]. В суспільстві необхідне «вироблення найбільш раціонального плану устрою й відносин...» [З, с. 14]. Вчений пише: «Всяке накидування громадянам механічної унітарності, приму-
сових зв'язків буде величезною помилкою, яка викличе тільки відпір, реакцію, центробіжність...» [4, с. 45].
Цінностями, які здатні впливати на суспільство, е цінності демократичні і ліберальні, які повинна сповідувати кожна нація, і які не суперечать цінностям універсальним. М. Грушевський підтримує думку про те, що держава якнайменше повинна втручатися в життя своїх громадян, адже держава повинна існувати для людини, а не навпаки. Свобода, рівність, справедливість, братерство - цінності, які є основними в філософії історії М. Грушевського, це цінності, які пов'язують в єдину цілісність історичний процес українського народу і є основними в моральних і правових відносинах.
Список літератури:
1. М. Грушевський. Історія й її соціально-виховуюче значіннє // М. Грушевський. На порозі нової України. Гадки і мрії. Київ 1918. 2. М. Грушевський. Шчат-ки громадянства. Генетична соціологія. Відень, 1921. 3. М. Грушевський. З біжучої хвилі. Статті й замітки на теми дня 1905-6р. К., 1906. 4. М. Грушевський. Українська партія соціялістів-революціонерів та її завдання. К., 1920.